слід
I -у, ч.
1》 Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні.
|| Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось. Замітати сліди.
Іти по гарячих слідах — робити щось, не гаючи часу, відразу після того, що відбулося, сталося і т. ін.
2》 Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; знак від чогось.
|| Те, що залишилося після кого-, чого-небудь, є ознакою чогось, свідчить про щось.
|| Характерний відбиток, який з'явився внаслідок чогось.
|| Наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін.
3》 Те, що вціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі і т. ін.
|| Рештки чого-небудь на чомусь.
|| перев. мн. Залишки того, що минуло, зникло.
4》 заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала чиясь нога.
Проклинати слід кого, чий — проклинати кого-небудь.
5》 У системах обробки інформації: а) послідовність викликів підпрограм, яка приводить до певної точки програми; б) вибіркові дані, отримані в результаті виконання програми.
Контрольний слід — дані у формі логічно пов'язаних послідовностей подій, що використовуються для простежування операцій, виконаних над записами.
II присудк. сл., також з інфін.
Треба, необхідно, потрібно, варто.
|| Личить, годиться.
Куди [не] слід — туди, куди [не] можна, [не] дозволено і т. ін.
Як слід — а) добре; б) як годиться, як належить, як заведено.
Значення в інших словниках
- слід — слід 1 іменник чоловічого роду відбиток; знак слід 2 присудкове слово треба незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- слід — Відбиток, знак; (від чого) печать, тавро; (од диму) хвіст, (від волоку) поволока; (по кому) пам'ять; ФР. натяк, тінь <н. слід невдоволення>; (чого) П. свідчення, свідоцтво; мн. СЛІДИ, (розкошів) рештки, залишки; ПР. СЛ. ТРЕБА. Словник синонімів Караванського
- слід — 1. (потреба) треба, потрібно, належить, годиться, повинно, варто б 2. це сліди чогось Словник чужослів Павло Штепа
- слід — СЛІД¹, у, ч. 1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Панас Мирний); Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (З. Словник української мови у 20 томах
- слід — За ним і слід пропав. Пропав, що і сліду по нім не стало. Не варт мені в слід вступати. Не гідний мене. Нікчемний. Хто в насліду, той на всю біду. Хто бере насліддя по батькові, той бере і всі тягарі. У чоботях іде, а сліди босі. Жарт про бідного, який ходить у дірявих чоботах. Приповідки або українсько-народня філософія
- слід — Відбитки лап тварини на землі або снігу, за якими можна визначити, зокрема, її вид, стать, вік, час перебування. Універсальний словник-енциклопедія
- слід — бода́й слід запа́в чий, кого. Уживається як прокляття і виражає побажання кому-небудь зникнути, пропасти. Він (лікар) на тих сусідочок важким духом дише: бодай їх слід запав! (Марко Вовчок). в поро́жній слід, зі сл. прийти́, прибі́гти і под. Фразеологічний словник української мови
- слід — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
- слід — Слід, слі́ду, на сліду́; сліди́, -ді́в слід, присл.: як слід; не слід Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- слід — СЛІД¹, у, ч. 1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Мирний, IV, 1955, 305); Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
- слід — I. Слід, -ду м. 1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. у сліди кому уступати. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. ум. слідо́к, слідо́чок, слі́донько. Словник української мови Грінченка