1. Приповідки або українсько-народня філософія

слід

За ним і слід пропав.

Пропав, що і сліду по нім не стало.

Не варт мені в слід вступати.

Не гідний мене. Нікчемний.

Хто в насліду, той на всю біду.

Хто бере насліддя по батькові, той бере і всі тягарі.

У чоботях іде, а сліди босі.

Жарт про бідного, який ходить у дірявих чоботах.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слід — слід 1 іменник чоловічого роду відбиток; знак слід 2 присудкове слово треба незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. слід — Відбиток, знак; (від чого) печать, тавро; (од диму) хвіст, (від волоку) поволока; (по кому) пам'ять; ФР. натяк, тінь <н. слід невдоволення>; (чого) П. свідчення, свідоцтво; мн. СЛІДИ, (розкошів) рештки, залишки; ПР. СЛ. ТРЕБА. Словник синонімів Караванського
  3. слід — I -у, ч. 1》 Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. || Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось. Замітати сліди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. слід — 1. (потреба) треба, потрібно, належить, годиться, повинно, варто б 2. це сліди чогось Словник чужослів Павло Штепа
  5. слід — СЛІД¹, у, ч. 1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Панас Мирний); Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (З. Словник української мови у 20 томах
  6. слід — Відбитки лап тварини на землі або снігу, за якими можна визначити, зокрема, її вид, стать, вік, час перебування. Універсальний словник-енциклопедія
  7. слід — бода́й слід запа́в чий, кого. Уживається як прокляття і виражає побажання кому-небудь зникнути, пропасти. Він (лікар) на тих сусідочок важким духом дише: бодай їх слід запав! (Марко Вовчок). в поро́жній слід, зі сл. прийти́, прибі́гти і под. Фразеологічний словник української мови
  8. слід — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
  9. слід — Слід, слі́ду, на сліду́; сліди́, -ді́в слід, присл.: як слід; не слід Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. слід — СЛІД¹, у, ч. 1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Мирний, IV, 1955, 305); Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
  11. слід — I. Слід, -ду м. 1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. у сліди кому уступати. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. ум. слідо́к, слідо́чок, слі́донько. Словник української мови Грінченка