слід

СЛІД¹, у, ч.

1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні.

На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Мирний, IV, 1955, 305);

Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (Тулуб, В степу.., 1964, 208);

Тут, на масному чорноземі, зарясніла сліди копит (Стельмах, II, 1962, 215);

Ступав [гість] важко, але енергійно. На старанно вимитій і натертій до блиску підлозі залишалися сліди його вогких підошов (Коз., Листи.., 1967, 35);

// Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось.

Скільки разів бачив пан сліди од воза коло цегельні (Коцюб., II, 1955, 258);

Вони виходили в поле. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків і самоходок (Гончар, III, 1959, 165);

По річці — свіжий санний слід (Тют., Вир, 1964, 519);

Проносяться по морю наші торпедні катери, залишаючи за собою довгі піняві сліди (Довж., I, 1958, 100);

На сході прокотилася зірка, залишивши за собою світлий слід (Петльов., Хотинці, 1949, 174);

*Образно. Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний (Коцюб., II, 1955, 188).

В оди́н слід (у два сліди́, в кі́лька сліді́в і т. ін.) боронува́ти (дискува́ти, продискува́ти і т. ін.) — боронувати ріллю, проходячи бороною один, два рази або кілька разів.

Після вбирання врожаю зеленої маси.. поле зорали болотним плугом і продискували в один слід (Хлібороб Укр., 11, 1966, 5);

Окультивований пар в чотири сліди, розпушений боронами, чистий.. грунт не дав випаровуватися волозі, не тріскається (Горд., Дівчина.., 1954, 259);

Слідом за оранкою ріллю дискували в кілька слідів (Соц. твар., 2, 1956, 24).

◊ Бода́й слід запа́в див. запада́ти;

Гаря́чий слід див. гаря́чий;

Заміта́ти (замести́) сліди́ див. заміта́ти;

Заплу́тувати (заплу́тати) слід (сліди́) див. заплу́тувати;

Затира́ти (зате́рти) слід (сліди́) див. затира́ти;

І слід загу́в див. загуді́ти;

І слід захоло́нув (захоло́в) див. захоло́нути;

І слід пропада́є (пропа́в) див. пропада́ти;

І слід прости́г (прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) за ким-чим, чий — не стало видно кого-, чого-небудь; кудись зник хтось, зникло щось.

Коли він.. вибіг насеред двору — панича уже і слід простиг (Мирний, IV, 1955, 60);

— Насте!.. Насте!..— озирнувся він, шукаючи очима дівчину. Але Насті і слід простиг (Речм., Весн. грози, 1961, 107);

Отямився [Пляц] тоді, як щось сіпнуло за полу: мацнув рукою за кишеню, а за торбинкою з тютюном вже й слід простиг (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 45);

Принесли сніданок, а хворої вже й слід прохолов (Збан., Малин. дзвін, 1958, 71);

Гетьман звелів.. витягати сховані човни. А тих човнів давно й слід прохолов (Ю. Янов., II, 1954, 123);

Іти́ (йти) по гаря́чих сліда́х — робити щось, не гаючи часу, відразу після того, що відбулося, сталося і т. ін.

Революційна епоха вимагала від сатириків, крім всього іншого, ще й надзвичайної оперативності, швидкої реакції. Щоб не відстати від вимог часу, письменники повинні були йти по гарячих слідах подій (Рад. літ-во, 4, 1963, 123);

Іти́ (піти́) слі́дом (по сліда́х) див. іти́, піти́;

Іти́ (піти́, ступа́ти, ступи́ти і т. ін.) у (в) слід кого, чий, заст. — продовжувати діяльність, спосіб життя тощо кого-небудь із попередників, дотримуючись його ідей, поглядів і т. ін.

[Джонатан:] Кому потрібна та краса? [Річард:] Мені і тим, що в слід мій підуть (Л. Укр., III, 1952, 50);

Мо́крого слі́ду не зали́шиться (не зоста́неться) — те саме, що Мо́крого мі́сця не зали́шиться (не зоста́неться) ( див. мо́крий).

— Ех, якби туди [в Абіссінію] наші льотчики полетіли: Молоков, Водоп’янов, Леваневський! Та від тих фашистів і мокрого сліду не залишилось би!— гаряче вигукнув Віктор (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 59);

Не го́ден у слід ступи́ти; І в слід не всту́пить хто, що кому, чому, чий — хтось нічого не вартий, щось нічого не варте у порівнянні з ким-, чим-небудь.

Він і в слід його не вступить (Номис, 1864, № 105);

Що там за сильний ярмарок став у тому Довгопіллі! Куди нашому! І в слід не вступить (Н.-Лев., І, 1956, 57);

Не залиши́лося (не зали́шиться) і (й) слі́ду кого, чого — те саме, що Не зоста́лося (не зоста́неться) й слі́ду ( див. зостава́тися);

Не знать і слі́ду див. зна́ти;

Не зоста́лося (не зоста́неться) й слі́ду див. зостава́тися;

Плу́тати [свої́] сліди́ див. плу́тати;

По гаря́чих сліда́х див. гаря́чий;

По живи́х сліда́х див. живи́й;

Позаміта́ти сліди́ див. позаміта́ти;

По сві́жих слі́дах; Сві́жими сліда́ми — те саме, що По гаря́чих сліда́х ( див. гаря́чий).

Ось, брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй, зроби з нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу дня (Ю. Янов., І, 1954, 60);

Прийти́ в поро́жній слід див. поро́жній;

Слід запа́в див. запада́ти;

Слід запа́вся чий — те саме, що Слід запа́в ( див. запада́ти).

[Золотницький:] Він туди [на Січ] втік та й слід його запався (Гр., II, 1963, 539);

Слід у слід— вслід за ким-, чим-небудь, не відстаючи від когось, чогось.

Яр збігав круто вниз. Іти доводилося слід у слід — один за одним (Голов., Тополя.., 1965, 105);

Два автоматники слід у слід ступали за полковником (Перв., Дикий мед, 1963, 473);

Оволодіння літературною майстерністю завжди йде слід у слід і нерозривно з опануванням живим матеріалом (Смолич, VI, 1959, 220);

Топта́ти слід (сліди́) до кого, куди — часто бувати в кого-небудь, десь.

— Хай вони [панянки] собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (Вас., Опов., 1947, 33);

Не тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому З-під завій, переборовши втому (Мал., Звенигора, 1959, 32);

Трима́ти слід дав. трима́ти.

2. Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; знак від чогось.

Тяжко вдарив [Роланд] Тим своїм мечем Дюрандо В скелю, що сліди зосталась І по сей день на камінні (Л. Укр., IV, 1954, 140);

На щоках виступили червоні сліди пальців (Н.-Лев., II, 1956, 119);

На смаглявому обличчі біліє кілька ямок — сліди вітряної віспи (Стельмах, II, 1962, 105);

Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Тют., Вир, 1964, 365);

// Те, що залишилося після кого-, чого-небудь, є ознакою чогось, свідчить про щось.

Він поглядає на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостинній [вітальні] (Н.-Лев., VI, 1966, 19);

// Характерний відбиток, який з’явився внаслідок чогось.

Ярина сидить бліда, непорушна, з слідами переляку та боротьби на обличчі (Коцюб., І, 1955, 161);

Розкохана [Ганна], аж ніби припухла з лиця,.. з тінями під очима, з слідами п’яних безсонних ночей (Гончар, II, 1959, 254);

// Наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін.

Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі… (Шевч., II, 1963, 348);

В думці лишився і досі від неї [книжки] слід невидимий (Л. Укр., III, 1952, 742);

Перший обов’язок людини: залишати після себе на землі хороший слід — як не дерево, то будинок, як не квіти, то пісню (Речм., Твій побратим, 1962, 13);

І знов пішли ліси й лани Чернігівської сторони, Сліди пожарів, битий шлях, Козацькі шати по лісах (Бажан, Роки, 1957, 235);

Київська Академія залишила глибокий слід не лише в історії українського народу. В її стінах навчалися представники всіх слов’янських народів, особливо білорусів та росіян (Літ. Укр., 7.V 1971, 3).

◊ Без слі́ду зни́кнути (ще́знути і т. ін.) — десь подітися, нічого не залишивши після себе.

В голові Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду (Коцюб., І, 1955, 357);

Бульбашки, спливаючи.., танули без сліду (Досв., Вибр., 1959, 254);

І (й) слі́ду не було́ чого — не існувало ще чого-небудь.

Літ за півтори сотні тільки цього палацу, а й самих Пісок і сліду не було (Мирний, І, 1949, 178);

І (й) слі́ду нема́ (нема́є, не ста́ло) кого, чого — зовсім зник хтось, зникло щось.

— Та кого ти, чоловіче, питаєш? — Окуня Карпа. — Е-е-е… його вже давно й сліду нема… (Мирний, І, 1949, 13).

На другий день рано діти кинулись до пиріжків,.. пиріжків і сліду немає… (Коцюб., І, 1955, 442);

Оглянувся — Галайди немає.. «Де Галайда?» — Максим кличе. сліду не стало… (Шевч., І, 1963, 125);

Наво́дити (навести́) на слід див. наво́дити;

Напада́ти (напа́сти, трапля́ти, натра́пити, попада́ти, попа́сти і т. ін.) слід чий — знаходити, виявляти ознаки перебування кого-, чого-небудь.

Ой то не сороки скрекотали: То та Кончак на слід Ігорів напали (Мирний, V, 1955, 277);

Ні слова не сказав [Терентій] про свою здогадку, бо може, люди нападуть на слід палія (Стельмах, І, 19 462);

На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Тют., Вир, 1964, 72);

Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Март., Тв., 1954, 318);

Ні слі́ду (слі́дів) — ніякого натяку на присутність, перебування, наявність і т. ін. кого-, чого-небудь.

Життя тут [на вершині] ні сліду, Лиш вітер свище (Фр., X, 1954, 380);

Ні слідів, ні кінців; хоч де хазяйство не їздить, де не розпитує — нема та й нема, як у воду кане (Кв.-Осн., II, 1956, 396);

Ні сліду думки. І ні словечка… ні півсловечка… (Коцюб., II, 1955, 255);

Од садів — ні слідів од хат, де квітли ми й росла… (Сос., II, 1958, 482);

Носи́ти (нести́) на собі́ сліди́ чого — мати, зберігати ознаки чого-небудь.

Хто б що не робив і як його не робив на користь народові — все то буде носити на собі сліди всесвітнього поступу та розвою (Мирний, V, 1955, 358);

Українська поезія середини XIX ст. несла на собі сліди самогутнього впливу Тараса Григоровича Шевченка (Вітч., 3, 1963, 151);

Слі́ду не лиша́ється (не лиши́ться) див. лиша́тися.

3. Те, що уціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі і т. ін.

Збудований колись на кордонах Римської імперії Троянів вал, що сліди його ще й тягнуться по степах Придністров’я, навряд чи міг навіть в часи розбудови рівнятися могутністю з цим валом — насипом свіжо вивергнутого з траси каналу грунту (Гончар, Тронка, 1963, 190);

Ліворуч від катраш темніє клуня, а над нею самотніє лісова груша — єдиний слід того, що й у цьому кутку колись шумів (Стельмах, II, 1962, 33);

// Рештки чого-небудь на чомусь.

В кутку чорна дошка з слідами крейди, в кінці хати стіл (Л. Укр., III, 1952, 572);

Павлик прийшов сюди просто з свого сарайчика,.. і на пальцях у нього були сліди фарби (Донч., VI, 1957, 49);

Вигляд у нього не дуже привабливий; вогонь, вода, сажа, піт — лишило сліди, на худому обличчі і потр іпаному одязі (Ю. Янов., V, 1959, 169);

// перев. мн. Залишки того, що минуло, зникло.

Стала добре спати і в грудях ніде не болить, значить, останні сліди бронхіту зникли (Л. Укр., V, 1956, 409);

Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Гончар, III, 1959, 226);

*У порівн. На рідких голих місцях вже блищали іскорки солі, наче слід останнього приморозку (Тулуб, В степу.., 1964, 114).

4. заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала чиясь нога.

Почепила [Явдоха] їй на шию капшучок, а в тім капшучці жаб’яча задня права лапка, та з неї ж пересушене серце.. та Микитиного сліду трохи (Кв.-Осн., II, 1956, 205).

◊ Проклина́ти слід кого, чий — проклинати кого-небудь.

Щовечора Василина проклинала слід Ястшембського й щовечора виходила вона на греблю виглядати його (Н.-Лев., II, 1956, 80).

СЛІД², присудк. сл., також з інфін. Треба, необхідно, потрібно, варто.

[Любов:] Читала все, що під руку попадало..! [Орест:] Так і слід. Літературу, як і життя, треба знати з усіх боків (Л. Укр., II, 1951, 22);

Іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів (Тют., Вир, 1964, 433);

Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати, в зв’язку з історією суспільства (Рильський, III, 1956, 142);

// Личить, годиться.

— І воно так слід добрим людям робити? — призро кинула вона цим питанням у вічі товариству (Мирний, І, 1949, 408);

Йому не слід було дивитись, як обряджатимуть матір, і він вийшов надвір (Коцюб., II, 1955, 277).

Куди́ [не] слід — туди, куди [не] можна, [не] дозволено і т. ін.

— От і пропав чоловік! — каже Пацюк. — Хай не лізе, куди не слід! — одказав Матня (Мирний, І, 1949, 293);

Гримав [дід] на нього, наказував сидіти біля верстата і робити діло, а не тикати свого носа куди не слід (Перв., Невигадане життя, 1958, 26);

Як слід:

а) добре.

Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Мирний, IV, 1955, 29);

Христя сказала: — Та ховайте [гроші] як слід. Бо тепер на ярмарки такі митці з міста наїздять, що незчуєтесь, як і витягнуть (Головко, II, 1957, 120);

Шість місяців від нього не було чути й слова, потім написав, що влаштувався як слід (Сенч., Опов., 1959, 39);

б) як годиться, як належить, як заведено.

Задзвонили дзвони. Поховали громадою [козака та дівчину] Як слід, по закону (Шевч., І, 1963, 8);

[Xуса (до Управителя):] Слухай, Сабо, сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! То пильнуй, щоб тут усе було як слід (Л. Укр., III, 1952, 146).