слівце

СЛІВЦЕ́, я́, с.

1. Зменш.-пестл. до сло́во 1.

Дідок усе її потішав якимись маленькими, сухенькими слівцями (Хотк., II, 1966, 294);

Одно невеличке слівце «Дін» як молотком ударило її в голову (Мирний, І, 1949, 240);

// Влучне, дотепне, виразне слово.

Особливої жвавості надають розповіді широко представлені в байках Глібова різного роду слова і слівця від окремих часток до цілих висловів, характерних для усного мовлення (Курс іст. укр. літ. мови. І, 1958, 427);

Інколи можна зберігати — в перекладах з близької мови — і деякі діалектизми або особливо цікаві слівця (Рильський, IX, 1962, 80).

◊ Ву́личне слівце>́ — те саме, що Ву́личне сло́во ( див. сло́во).

— Що це — «шамовка?» — спитала Наталка.— Все, що жуємо. — Вуличне слівце,— поморщився Дробот (Жур., Нам тоді.., 1968, 127);

Го́стре (заго́стре і т. ін.) слівце́ — те саме, шо Го́стре (заго́стре і т. ін.) сло́во ( див. сло́во).

Старий явно глузував з дівчат, але вони вдали, ніби не помічають того насмішкуватого тону. Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Ткач, Плем’я.., 1961, 52);

Закида́ти (заки́нути) слівце́ кому, за кого — те саме, що Закида́ти (заки́нути) сло́во ( див. сло́во).

Влас Харитонович тим часом квапився і Надію залучити на підмогу: — Закинь йому слівце. Тебе він послуха (Баш, На.. дорозі, 1967,144);

— Хочеш, я за тебе [матері] слівце закину? — Не треба. Хочу побути вдома (Збан., Курил. о-ви, 1963, 203);

Замо́вити слівце́ [до́бре (прихи́льне)] за кого — те саме, що Замо́вити [до́бре (прихи́льне)] сло́во ( див. замовля́ти).

Альошка — начальник, і що б то за батька замовити перед Чучком слівце! Хіба ж догадається? (Логв., Літа.., 1960, 141);

Кра́сне слівце́ — те саме, що Кра́сне сло́во ( див. кра́сний);

Міцне́ слівце́ див. міцни́й;

[Не] для (за́для, ра́ди) кра́сного слівця́ див. кра́сний;

Не промовля́ти (не промо́вити) [і] слівця́ — те саме, що Не промовля́ти (не промо́вити) і сло́ва ( див. промовля́ти).

Як-то тихо, глухо!.. По тижнях слівця було не промовимо любого (Вовчок, І, 1955, 266);

Ні слівця́, ні півслівця́ див. півслівця́;

Переки́нутися слівце́м — те саме, що Переки́нутися сло́вом ( див. сло́во).

Стомлювалась вона дуже, це правда: то в лікарні, то на курсах кваліфікації. А все ж таки могла б уряди-годи в невісткою слівцем перекинутися. Де там! (Мур., Жила.. вдова, 1960, 76).