слід

СЛІД¹, у, ч.

1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні.

На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Панас Мирний);

Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (З. Тулуб);

Тут, на масному чорноземі, зарясніла сліди копит (М. Стельмах);

Ступав [гість] важко, але енергійно. На старанно вимитій і натертій до блиску підлозі залишалися сліди його вогких підошов (В. Козаченко);

// Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось.

Скільки разів бачив пан сліди од воза коло цегельні (М. Коцюбинський);

Вони виходили в поле. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків і самоходок (О. Гончар);

По річці – свіжий санний слід (Григорій Тютюнник);

Проносяться по морю наші торпедні катери, залишаючи за собою довгі піняві сліди (О. Довженко);

На сході прокотилася зірка, залишивши за собою світлий слід (В. Петльований);

* Образно. Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний (М. Коцюбинський).

2. Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; знак від чогось.

Тяжко вдарив [Роланд] Тим своїм мечем Дюрандо В скелю, що сліди зосталась І по сей день на камінні (Леся Українка);

На щоках виступили червоні сліди пальців (І. Нечуй-Левицький);

На смаглявому обличчі біліє кілька ямок – сліди вітряної віспи (М. Стельмах);

Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Григорій Тютюнник);

Сліди віспи на обличчі;

// Результат, наслідок чиєїсь діяльності, певної події, явища.

Він поглядає на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостинній [вітальні] (І. Нечуй-Левицький);

Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі... (Т. Шевченко);

Перший обов'язок людини: залишати після себе на землі хороший слід – як не дерево, то будинок, як не квіти, то пісню (В. Речмедін);

І знов пішли ліси й лани Чернігівської сторони, Сліди пожарів, битий шлях, козацькі шати по лісах (М. Бажан);

Слід повені;

Слід війни;

// Характерний відбиток, який з'явився внаслідок чогось; ознака, яка свідчить про щось.

Ярина сидить бліда, непорушна, з слідами переляку та боротьби на обличчі (М. Коцюбинський);

Розкохана [Ганна], аж ніби припухла з лиця, .. з тінями під очима, з слідами п'яних безсонних ночей (О. Гончар);

Сліди безсоння, хвороби;

// звичайно в чому. Те, що лишилось як результат чогось або згадка про щось.

В думці лишився і досі від неї [книжки] слід невидимий (Леся Українка);

Слід в історії;

Слід у науці;

Слід у пам'яті;

Київська Академія залишила глибокий слід не лише в історії українського народу. В її стінах навчалися представники всіх слов'янських народів, особливо білорусів та росіян (з газ.).

3. чого. Незначний залишок, що вцілів від того, що було.

Ліворуч від катраш темніє клуня, а над нею самотніє лісова груша – єдиний слід того, що й у цьому кутку колись шумів (М. Стельмах);

В кутку чорна дошка з слідами крейди, в кінці хати стіл (Леся Українка);

Сліди фарби на пальцях;

Сліди сажі на обличчі;

Сліди бронхіту;

Сліди колишньої вроди;

* У порівн. На рідких голих місцях вже блищали іскорки солі, наче слід останнього приморозку (З. Тулуб).

4. заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала чиясь нога.

Почепила [Явдоха] їй на шию капшучок, а в тім капшучці жаб'яча задня права лапка, та з неї ж пересушене серце .. та Микитиного сліду трохи (Г. Квітка-Основ'яненко).

(1) По свіже́ньких сліда́х – те саме, що По гаря́чих (по сві́жих, по живи́х) сліда́х (див. слід¹).

Докопувалися [начальники] по свіженьких слідах причин тієї катастрофи. Оглядали цех (В. Козаченко);

Що слід див. що¹.

◇ (2) Бода́й слід запа́в чий, кого – уживається як прокляття і виражає побажання кому-небудь зникнути, пропасти.

Він [лікар] на тих сусідочок важким духом дише: бодай їх слід запав! (Марко Вовчок);

(3) В поро́жній слід, зі сл. прийти, прибі́гти і под. – не заставши кого-небудь на місці; запізнившись.

Чи набрехали опришкам вісники, чи купці, дізнавшися так або інак про засідку, об'їхали боком, чи самі опришки спізнилися та прийшли вже в порожній слід, – вже хто його там знає, як воно там було, але випад був цілковито даремний (Г. Хоткевич);

(4) Гаря́чий слід – ознаки, які залишилися після недавнього перебування кого-небудь десь.

Кожного разу, коли загін поспішав туди [до місця перебування переслідуваних], він заставав лише гарячий слід (І. Цюпа);

Заміта́ти / замести́ [хвосто́м] сліди́ див. заміта́ти;

Затира́ти / зате́рти слід (сліди́) див. затира́ти;

Зми́лювати / змили́ти сліди́ див. зми́лювати²;

Зника́ти (щеза́ти, пропада́ти і т. ін.) / зни́кнути (ще́знути, пропа́сти і т. ін.) без слі́ду див. зника́ти;

І (й) слі́ду нема́ (нема́є, не ста́ло) див. нема́;

(5) [І] слід захоло́нув (захоло́в, засти́г, загу́в, прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) за ким, рідко по кому, кого, чий і без дод. – хто-небудь утік, безслідно зник.

Настю поминай, як звали. На другий рік по Коліївщині татари як погнали її в ясир, так і слід захолов (С. Добровольський);

Зачали [брати] оглядатися за старою, но [але] надармо. І слід застиг по ній (І. Франко);

А Андрійко йому своє: -І так сидіть нудно! Та знов югне з хати – і слід загув! (Марко Вовчок);

За Муравйовим уже й слід прохолонув. – Утік, шкура! – загукали солдати. – Драпонув, як чорт від ладану! (О. Левада);

Оглянулась на двері, що так і стояли відчинені, гукнути Павла, щоб допоміг, але його вже в сінях не було. І слід його вже прохолов (А. Головко);

Проклекотів, віддаляючись, тупіт, десь завищав, зайшовся злим гавкотінням собака – за Федьком тільки слід прохолов (А. Дімаров);

Поки ви дістанетеся туди, їхній і слід уже прочахне. Тут треба діяти оперативно і без промашки (І. Головченко і О. Мусієнко);

(6) [І] слід пропа́в (запа́в, запа́вся) / пропада́є за ким, чий – хто-небудь безслідно зник, що-небудь зникло.

Певності дожидаємо-плачемо; .. сумуємо, що її [Катрі] слід запав (Марко Вовчок);

А лукавих, нечестивих і слід пропадає, – Як той попіл, над землею Вітер розмахає (Т. Шевченко);

– Давно копита відгучали, уже пропав за ними й слід. Уже дівчата докучали: чого чекаєш стільки літ? (Л. Костенко);

[Золотницький:] Він туди [на Січ] втік та й слід його запався (Б. Грінченко);

І слі́ду не було́ див. бу́ти;

І слі́ду не лиши́лося (не зали́ши́лося, рідко не зоста́лося і т. ін.) див. лиша́тися;

Іти́ / піти́ по гаря́чих сліда́х див. іти́;

Іти́ / піти́ слі́до́м за ким (по сліда́х чиїх) див. іти́;

Іти́ (ступа́ти) / піти́ (ступи́ти) у слід див. іти́;

Лиша́ти (залиша́ти) / лиши́ти (зали́ши́ти) глибо́кий (невиго́йний, помі́тний і т. ін.) слід у душі́ див. лиша́ти;

Лиша́ти (залиша́ти) / лиши́ти (зали́ши́ти) слід [за собо́ю] див. лиша́ти;

Наво́дити / навести́ на слід див. наво́дити;

Напада́ти (трапля́ти, попада́ти і т. ін.) / напа́сти (натра́пити, попа́сти і т. ін.) слід див. напада́ти;

Напа́сти (натра́пити, попа́сти і т. ін.) / рідше напада́ти (натрапля́ти, попада́ти і т. ін.) на слід (сліди́) див. напада́ти;

Не го́ден [і] в слід ступи́ти див. го́дний;

Не знать і слі́ду див. зна́ти;

Нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно, не ста́ло і т. ін.) і слі́ду див. нема́;

Не терпі́ти [на́віть] слі́ду (ду́ху) див. терпі́ти;

(7) Ні слі́ду (слі́дів) – ніякого натяку на присутність, перебування, наявність і т. ін. кого-, чого-небудь.

Життя тут [на вершині] ні сліду, Лиш вітер свище (І. Франко);

Ні слідів, ні кінців; хоч де хазяйство не їздить, де не розпитує – нема та й нема, як у воду кане (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ні сліду думки. І ні словечка... ні півсловечка... (М. Коцюбинський);

Од садів – ні слідів од хат, де квітли ми й росла... (В. Сосюра);

Носи́ти (нести́) на собі́ сліди́ див. носи́ти;

Піти́ по сліда́х див. піти́;

Плу́тати (заплу́тувати, сплу́тувати) / заплу́тати (сплу́тати) [свої́] сліди́ див. плу́тати;

(8) По гаря́чих (сві́жих, живи́х) сліда́х <�рідше По гаря́чому (сві́жому, живо́му) слі́ду> – одразу за подією, не гаючи часу; негайно.

Навіть дома, коли мати по гарячих слідах зашивала йому [Сергійкові] .. сорочку або штанці, він проявляв нетерпіння й тривогу (Григорій Тютюнник);

А всіма шляхами по свіжих слідах урагану, як чорні його яничари, вже неслися в напрямі на Каховку численні, по-ярмарковому одягнуті наймачі (О. Гончар);

А ти б навідався до них на хутір та никнув би в клуню: може б, по свіжому сліду й знайшов порубане дерево (О. Кониський);

Народну творчість Шевченко вважає неписаною історією народу, що виникла по живих слідах подій і передавалася з уст в уста, з покоління в покоління (з навч. літ.);

Позаміта́ти сліди́ див. позаміта́ти;

Припада́ти до слі́ду див. припада́ти;

Проклина́ти слід див. проклина́ти;

(9) Слід у слід – вслід за ким-, чим-небудь, не відстаючи від когось, чогось.

Яр збігав круто вниз. Іти доводилося слід у слід один за одним (А. Головко);

Два автоматники слід у слід ступали за полковником (Л. Первомайський);

Оволодіння літературною майстерністю завжди йде слід у слід і нерозривно з опануванням живим матеріалом (Ю. Смолич);

Топта́ти слід (сліди́) див. топта́ти;

Трима́ти слід див. трима́ти.

СЛІД², пред., також з інфін.

Треба, необхідно, потрібно, варто.

[Любов:] Читала все, що під руку попадало..! [Орест:] Так і слід. Літературу, як і життя, треба знати з усіх боків (Леся Українка);

Іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів (Григорій Тютюнник);

Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати, в зв'язку з історією суспільства (М. Рильський);

// Личить, годиться.

– І воно так слід добрим людям робити? – призро кинула вона цим питанням у вічі товариству (Панас Мирний);

Йому не слід було дивитись, як обряджатимуть матір, і він вийшов надвір (М. Коцюбинський).

(1) Куди́ [не] слід – туди, куди [не] можна, [не] дозволено і т. ін.

– От і пропав чоловік! – каже Пацюк. – Хай не лізе, куди не слід! – одказав Матня (Панас Мирний);

Гримав [дід] на нього, наказував сидіти біля верстата і робити діло, а не тикати свого носа куди не слід (Л. Первомайський);

(2) Як і слід (тре́ба) було́ сподіва́тися – як передбачалося.

Він напружив усю свою волю і круто повернувся. Довгий коридор був, як і треба було сподіватися, порожній (І. Багмут);

(3) Як слід:

а) добре.

Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Панас Мирний);

Христя сказала: – Та ховайте [гроші] як слід. Бо тепер на ярмарки такі митці з міста наїздять, що незчуєтесь, як і витягнуть (А. Головко);

Шість місяців від нього не було чути й слова, потім написав, що влаштувався як слід (І. Сенченко);

б) як годиться, як належить, як заведено.

Задзвонили дзвони. Поховали громадою [козака та дівчину] Як слід, по закону (Т. Шевченко);

[Хуса (до Управителя):] Слухай, Сабо, сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! То пильнуй, щоб тут усе було як слід (Леся Українка).

◇ Таки́й як слід див. таки́й.