1. Орфоепічний словник української мови

слідчий

слі́дчий

[с'л’іджчией]

м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слідчий — слі́дчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. слідчий — -а, -е. 1》 Стос. до слідства, слідчого. || Який здійснює слідство. || Признач. для ведення слідства. Слідчий експеримент — слідча дія, яка полягає у перевірці дослідним шляхом у спеціально створених умовах можливості сприйняття яких-небудь об'єктів... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слідчий — див. інвестигатор Словник чужослів Павло Штепа
  4. слідчий — СЛІ́ДЧИЙ, а, е. 1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Леся Українка); Слідчий талант; // Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії. Словник української мови у 20 томах
  5. слідчий — Слі́дчий, -чого, -чому; -дчі, -дчих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. слідчий — СЛІ́ДЧИЙ, а, е. 1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Л. Укр., IV, 1954, 154); // Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії. Словник української мови в 11 томах