сліпма
СЛІПМА́, присл.
1. Не дивлячись нікуди, не бачачи нічого; наосліп.
Не знаходячи собі місця, рушив кудись [Іван] навмання, сліпма почвалав берегом, доки не опинився біля баркаса (О. Гончар).
2. Не знаючи напевно обставин, не маючи точних даних.
На запального Сагайду іноді “находило” таке, що він, забуваючи про всяку обережність, міг сліпма полізти на рожен (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)