сліпнути
СЛІ́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. сліп, ла, ло і слі́пнув, нула, ло; недок.
Ставати сліпим, втрачати зір.
Од поганого зерна і кури сліпнуть (прислів'я);
Прадід сидів там довго, сліпнути почав у темному і вогкому підземеллі (В. Кучер);
// Втрачати здатність добре бачити (про очі).
Щасливі дні, щасливі ночі, Коли при свічці лойовій, Хоч мерзли пальці, сліпли очі, .. Я так над книжкою сидів (І. Франко);
// від чого. Погано бачити певний час через яскраве світло, дим, сльози, нервове збудження і т. ін.
Вийшовши на вулицю, Ясень трохи сліпне від густих, щедрих променів світла, що ллються з неба (Ю. Бедзик);
Дорошенко відчув, що сліпне від люті, від нахлинулої в голову крові (О. Гончар);
* Образно. З вулиць розходяться люди, крамниці гаснуть, заплющують очі – двері і вікна – і острів сліпне (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)