сліпувати
СЛІПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Бути сліпим; погано бачити.
2. у знач. присл. сліпу́ючи. Недобачаючи.
Мати .. знай копирса, сліпуючи, то очіпки, то рушники на придане дочці (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Навпомацки.
Кобзар, сліпуючи, взяв руку, пригорнув її до вуст і на мить припав удячним поцілунком (Іван Ле).
3. перен. Не мати здатності правильно розуміти і оцінювати що-небудь, розбиратися в чомусь.
[Сотник:] Ми Сліпуємо, і ремствуєм, і плачем (М. Старицький);
// також чим.
Я розумом сліпую (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)