сліпувати
СЛІПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Бути сліпим; погано бачити.
2. у знач. присл. сліпу́ючи. Недобачаючи.
Мати.. знай копирса, сліпуючи, то очіпки, то рушники на придане дочці (Кв.-Осн., II, 1956, 442);
// Навпомацки.
Кобзар, сліпуючи, взяв руку, пригорнув її до вуст і на мить припав удячним поцілунком (Ле, Україна, 1940, 418).
3. перен. Не мати здатності правильно розуміти і оцінювати що-небудь, розбиратися в чомусь.
[Сотник:] Ми Сліпуємо, і ремствуєм, і плачем (Стар., Вибр., 1959, 487);
// також чим.
Я розумом сліпую (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)