сліпувати

СЛІПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

1. Бути сліпим; погано бачити.

2. у знач. присл. сліпу́ючи. Недобачаючи.

Мати.. знай копирса, сліпуючи, то очіпки, то рушники на придане дочці (Кв.-Осн., II, 1956, 442);

// Навпомацки.

Кобзар, сліпуючи, взяв руку, пригорнув її до вуст і на мить припав удячним поцілунком (Ле, Україна, 1940, 418).

3. перен. Не мати здатності правильно розуміти і оцінювати що-небудь, розбиратися в чомусь.

[Сотник:] Ми Сліпуємо, і ремствуєм, і плачем (Стар., Вибр., 1959, 487);

// також чим.

Я розумом сліпую (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпувати — сліпува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сліпувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Бути сліпим; погано бачити. 2》 у знач. присл. сліпуючи. Недобачаючи. || Навпомацки. 3》 перен. Не мати здатності правильно розуміти і оцінювати що-небудь, розбиратися в чомусь. || також чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сліпувати — СЛІПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Бути сліпим; погано бачити. 2. у знач. присл. сліпу́ючи. Недобачаючи. Мати .. знай копирса, сліпуючи, то очіпки, то рушники на придане дочці (Г. Квітка-Основ'яненко); // Навпомацки. Словник української мови у 20 томах
  4. сліпувати — Сліпувати, -пую, -єш гл. Быть слѣпымъ. Грин. І. 178. Я розумом сліпую. К. Іов. 19. Словник української мови Грінченка