сліпувати
СЛІПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Бути сліпим; погано бачити.
2. у знач. присл. сліпу́ючи. Недобачаючи.
Мати .. знай копирса, сліпуючи, то очіпки, то рушники на придане дочці (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Навпомацки.
Кобзар, сліпуючи, взяв руку, пригорнув її до вуст і на мить припав удячним поцілунком (Іван Ле).
3. перен. Не мати здатності правильно розуміти і оцінювати що-небудь, розбиратися в чомусь.
[Сотник:] Ми Сліпуємо, і ремствуєм, і плачем (М. Старицький);
// також чим.
Я розумом сліпую (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сліпувати — сліпува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- сліпувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Бути сліпим; погано бачити. 2》 у знач. присл. сліпуючи. Недобачаючи. || Навпомацки. 3》 перен. Не мати здатності правильно розуміти і оцінювати що-небудь, розбиратися в чомусь. || також чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сліпувати — СЛІПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Бути сліпим; погано бачити. 2. у знач. присл. сліпу́ючи. Недобачаючи. Мати.. знай копирса, сліпуючи, то очіпки, то рушники на придане дочці (Кв.-Осн., II, 1956, 442); // Навпомацки. Словник української мови в 11 томах
- сліпувати — Сліпувати, -пую, -єш гл. Быть слѣпымъ. Грин. І. 178. Я розумом сліпую. К. Іов. 19. Словник української мови Грінченка