сліпота

СЛІПОТА́, и́, ж.

1. Значне зниження зору у людини аж до його відсутності.

[Михайло:] Як жаль татка! Скілько у нього енергії!.. і на тобі таке нещастя: сліпота! (І. Карпенко-Карий);

Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах – глухоті, сліпоті й німоті .. – все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Ю. Смолич);

Той [дід] був сліпенький на одне око. Ту сліпоту онук вважав найсерйознішим дідовим недоліком (Ю. Збанацький).

2. перен. Невміння помічати, розуміти те, що відбувається, правильно оцінювати події, явища.

Політична сліпота;

Душевна сліпота.

3. збірн., розм. Сліпі люди:;

// перен. Неписьменні, неосвічені люди.

– А у вас чудо – не образи, панно Маріє!.. – Ляшки й собі кинулись дивитись на образи і один одного торкають: – бач, кажуть, бач! ге! що то богослов! зараз і завважив! Не ми, сліпота! (А. Свидницький).

△ (1) Ко́лірна сліпота́ – те саме, що дальтоні́зм;

(2) Ку́ряча сліпота́:

а) (бот.) Народна назва трав'янистої рослини з жовтими квітами.

Під полом лежали усякі трави і коріння: .. дурман, .. реп'яхи, куряча сліпота й багато дечого (Г. Квітка-Основ'яненко);

б) (мед., розм.) Хвороба очей, при якій людина погано бачить в сутінках, при слабкому освітленні.

Куряча сліпота напала й на Гриця. Спершу йому здавалось, що він запорошив очі (С. Добровольський);

(3) Снігова́ сліпота́ – ураження очей, викликане довгим перебуванням на освітленому сонцем засніженому просторі.

– Я довго плавав у північних морях. Там люди хворіють на снігову сліпоту (З. Тулуб).