сліпота
сліпота́
-и, ж.
1》 Стан за знач. сліпий 1).
Кольорова сліпота — високий ступінь розладу відчуття кольорів з випадінням одного або двох компонентів сприйняття світла.
Музична сліпота — втрата здатності розуміння нотного письма.
Нічна сліпота — те саме, що гемералопія.
Практична сліпота — зниження функціональної здатності зорового аналізатора до рівня, який не дозволяє здійснювати більшість видів професійної діяльності та обмежує можливість переміщуватися та самообслуговування.
Рефлекторна сліпота — сліпота, яка виникає внаслідок рефлекторного спазму колових м'язів ока, що призводить до закриття очної щілини.
2》 перен. Нездатність, невміння помічати те, що відбуваєтьсяо, правильно оцінювати його.
3》 збірн., розм. Сліпі люди.
|| перен. Неписьменні, неосвічені люди.
Значення в інших словниках
- сліпота — сліпота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сліпота — СЛІПОТА́, и́, ж. 1. Значне зниження зору у людини аж до його відсутності. [Михайло:] Як жаль татка! Скілько у нього енергії!.. і на тобі таке нещастя: сліпота! (І. Словник української мови у 20 томах
- сліпота — СЛІПИ́Й ім. (той, хто не бачить через пошкодження зору), СЛІПЕ́ЦЬ, СЛІПА́К, НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), СЛІПОТА́ збірн. розм. (сліпі люди); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРІ́Д розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн. Словник синонімів української мови
- сліпота — Сліпота́, -ти́, -ті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сліпота — СЛІПОТА́, и́, ж. 1. Стан за знач. сліпи́й 1. [Михайло:] Як жаль татка! Скілько у нього енергії!.. і на тобі таке нещастя: сліпота! (К.-Карий, III, 1961, 64); Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах — глухоті, сліпоті й німоті.. Словник української мови в 11 томах
- сліпота — Сліпота, -ти ж. 1) Слѣпота. Г. Барв. 370. 2) — куряча. а) Болѣзнь: куриная слѣпота. Ах ти куряча сліпота! Ном. № 8540. б) раст. a) Helianthemum vulgare. Вх. Пч. І. 10. б) Ranunculus polyganthemos L. ЗЮЗО. І. 133. Словник української мови Грінченка