сліпий
сліпи́й
-а, -е.
1》 Позбавлений зору, здатності бачити; прот. зрячий.
|| у знач. ім. сліпий, -пого, ч.; сліпа, -пої, ж. Людина, позбавлена зору.
|| розм. Те саме, що короткозорий 1).
|| Який не бачить (про очі).
|| Який не бачить у певний період доби (про птахів – курей, сову).
|| від чого. Який погано бачить у даний момент (через сльози, хвилювання, переляк і т. ін.).
|| перен. Неписьменний, неосвічений.
|| у знач. ім. сліпий, -пого, ч.; сліпа, -пої, ж. Неписьменна, неосвічена людина.
Сліпий дощ — краплистий короткочасний дощ у сонячний день.
Сліпа карта — навчальна географічна карта без позначення назв.
2》 перен. Який не помічає, не розуміє того, що відбувається навколо; нездатний правильно оцінити, осягнути що-небудь.
|| до чого, рідко на що. Який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавленості в чомусь; байдужий.
|| Одурений, забитий.
3》 перен. Який не усвідомлює своїх дій, діє не розмірковуючи.
|| Який не має розумних підстав (про почуття, переживання і т. ін.).
|| Який діє, виявляється стихійно, випадково.
Сліпа куля — куля, що випадково залетіла куди-небудь, улучила в когось, щось.
4》 перен. Який не освітлює або погано освітлює.
|| Непроглядний (про ніч, темряву і т. ін.).
5》 перен. Крізь який нічого не видно, погано видно (про вікно, скло).
|| Який зливається в суцільну масу (про хуртовину, завірюху і т. ін.).
6》 Який здійснюється без участі зору, якому не передує зорове сприйняття.
Сліпий політ; Сліпа посадка — політ, посадка, здійснювані у темряві, тумані, хмарах без орієнтирів за допомогою самих лише приладів.
7》 Який не має виходу, проходу, отворів. Сліпа шахта. Сліпа вулиця.
|| Який не має вікон.
|| Замурований (про вікна, двері).
Сліпа кишка анат. — початковий відділ товстого кишечника у людини і вищих хребетних тварин.
Сліпе боронування с. г. — боронування, яке провадиться до появи сходів.
Сліпий вареник — вареник, краї якого зліплені по всій довжині.
Значення в інших словниках
- сліпий — сліпи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- сліпий — Сліпи́й, перен. 1. Невихідний, безвихідний. ● Сліпий кут — глухий кут, безвихідне становище. Наріканє і негативне невдоволенє не тільки не доведе нас до гарних вислідів, але противно, може загнати нас в сліпий кут, у якім, певно... Українська літературна мова на Буковині
- сліпий — Незрячий, невидющий, ЯК ІМ. сліпець; (з роду) сліпородний, ур. сліпорожденний, кн. сліпонароджений; (- любов) короткозорий, сліпоокий;... Словник синонімів Караванського
- сліпий — Маловидющий, напівсліпий, невидючий, незрячий, осліплений, осліплий, підсліпа, підсліпий, підсліпкуватий, підсліпуватий, посліпуватий, присліпуватий, сліпак, сліпачок, сліпащище, сліпенький, сліпець, сліпоглухий, сліпонароджений, сліпоокий, сліпорід... Словник синонімів Вусика
- сліпий — СЛІПИ́Й, а́, е́. 1. Позбавлений зору, здатності бачити; незрячий. Перебендя старий, сліпий, – Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає (Т. Словник української мови у 20 томах
- сліпий — сліпи́й: ◊ сліпи́й кут → кут ◊ сліпи́й мур → мур ◊ не сліпому о фа́рбах говори́ти (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сліпий — Вчепився, як сліпий плота. Про впертого, що держиться одної гадки. Не плакавби сліп, якби бачив світ. Не жалувавбися та не нарікавби сліпий, якби бачив дорогу кудою йти. Прилип, як сліпий до стіни. Про впертого, що держиться уперто чогось непевного. Приповідки або українсько-народня філософія
- сліпий — загна́ти у сліпу́ ву́лицю кого. Поставити кого-небудь у безвихідне становище, здобувши перемогу в суперечці, розмові і т. ін. На Бронка дивились всі, і здавалося, що Філіпчук своєю логікою загнав його у сліпу вулицю (Ірина Вільде). Фразеологічний словник української мови
- сліпий — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- сліпий — Сліпи́й, -по́го, -по́му; -пі́, -пи́х; імен. сліпи́й, -па́, -пе́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сліпий — СЛІПИ́Й, а́, е́. 1. Позбавлений зору, здатності бачити; протилежне зрячий. Перебендя старий, сліпий, — Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає (Шевч., І, 1963, 52); Із темних сіней напомацки виходить сліпий Вихтір (Тют. Словник української мови в 11 томах