сліпий

БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн., БАЙДУ́ЖЛИВИЙ рідко; АПАТИ́ЧНИЙ (байдужий і млявий); ЗБАЙДУЖІ́ЛИЙ, ЗНЕОХО́ЧЕНИЙ (який втратив цікавість до кого-, чого-небудь); БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ (не схильний до почуттів, пристрастей); НЕУВА́ЖНИЙ, НЕУВА́ЖЛИВИЙ рідше (який не виявляє уваги в ставленні до кого-, чого-небудь); ГЛУХИЙ підсил., СЛІПИ́Й підсил. (перев. до чого — який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавленості в чомусь). Псаломщик, глянувши на ридаючого рекрута, одвернувся, лишаючись байдужим до всього, що тут відбувалося (А. Шиян); В останні часи вона почувала себе такою втомленою, такою апатичною, байдужною до всього (М. Коцюбинський); (Бобочка:) Я вам родич і на правах родича не можу залишатися індиферентним (В. Собко); Ватя.. була непроворна, спокійна, нешвидка і ніби апатична до всього (І. Нечуй-Левицький); Батько вернув із криміналу зломаний, знеохочений (І. Франко); Тихонов гостро бачить і чудесно описує світ. Але він — далеко не безпристрасний спостерігач (М. Рильський); Коли Марійка приходила без запрошення, Ніна була неуважна і явно не раділа їй (О. Донченко); Неспокій знову вселився у Чорногорця. Він ходив неуважливий, все на самоті (І. Сенченко); Вчений будь-якого фаху чи практик із практиків у сільському господарстві чи в промисловості, глухий до пісні, сліпий до картин і статуй, байдужий до цвітіння і розкоші живої природи — не може назватись повноцінною людиною (М. Рильський). — Пор. нечу́лий.

ЗАБИ́ТИЙ у знач. прикм. (доведений до отупіння, до втрати віри у свої сили), ЗАМОРО́ЧЕНИЙ, ОТУПІ́ЛИЙ, СЛІПИ́Й підсил., ЗАТУ́РКАНИЙ розм.; ЗА́ГНАНИЙ, ЗАЛЯ́КАНИЙ (який став боязким, несміливим через постійний страх перед ким-, чим-небудь). Проходять люди, забиті, залякані люди й не насмілюються звести очі на Хо, глянути страхові в вічі (М. Коцюбинський); Заморочені, потомлені люди хоч і виголодалися, знехотя сьорбали гарячу рідину (К. Гордієнко); Люди такі затуркані, підбиті страхом (В. Шевчук).

НЕКРИТИ́ЧНИЙ (який не ґрунтується на критичному, тверезому ставленні до кого-, чого-небудь); СЛІПИ́Й підсил. (про почуття, про наслідування кого-, чого-небудь 2452І1>- неусвідомлюваний); РА́БСЬКИЙ підсил. (про наслідування кого-, чого-небудь). Некритичне використання досвіду попередників; Сліпе захоплення; Сліпе наслідування; Кращі.. перекладачі дають не буквальні.., рабські переклади, а переклади творчі (М. Рильський).

НЕПРОГЛЯ́ДНИЙ (про темряву, туман, дим і т. ін. — у якому не можна нічого побачити; про гілля, хмари і т. ін. — крізь який не можна проникнути поглядом), НЕПРОНИКНИ́Й, НЕПРОНИ́КЛИВИЙ рідше; НЕПРОЗО́РИЙ, НЕВИДЮ́ЩИЙ рідше (про темряву, туман і т. ін.); СЛІПИ́Й підсил. (про темряву, ніч, хуртовину тощо). У непроглядному сніговому вихорі, стомлений і засліплений, він зовсім втратив орієнтацію (В. Козаченко); У непроглядному гаю тихо, як у церкві (Марко Вовчок); Попереду були лише снігові замети, вкрита непроникним туманом ніч — і все (Я. Качура); Небо закутане в небілене полотно — суворе, жорстке, непроникне (О. Копиленко); Від болючих думок щось обривалось у ньому, і здавалося — вечір ставав невидющим і важким, неначе хмара (М. Стельмах); І ми побачили в імлі, За хуртовиною сліпою, Шматочок рідної землі (М. Упеник). — Пор. 1. густи́й, 1. те́мний.

НЕСВІДО́МИЙ (який виникає, виявляється без контролю свідомості, не залежить від неї), НЕУСВІДО́МЛЕНИЙ, ПОЗАСВІДО́МИЙ, БЕЗКОНТРО́ЛЬНИЙ (який не спрямовується свідомістю); РЕФЛЕКТИ́ВНИЙ книжн., РЕФЛЕКТО́РНИЙ фізіол., книжн. (перев. про рухи, реакцію на що-небудь — який відбувається неусвідомлено); ПІДСВІДО́МИЙ, ІНТУЇТИ́ВНИЙ, ІНСТИНКТИ́ВНИЙ (який невиразно, нечітко усвідомлюється й не спрямовується свідомістю); СТИХІ́ЙНИЙ, СЛІПИ́Й (про почуття, прагнення і т. ін. — неусвідомлюваний і сильний). Поволі, поволі підіймала Катерина голову... Несвідомим поглядом обвела хату і.. усміхнулася... (Г. Хоткевич); Це був непроголошений протест, неусвідомлене обурення, ..яке жило й кипіло в його юній душі (П. Колесник); Щось інстинктивне, якась незвичайна, позасвідома вже жадоба життя підвела це кволе, прострілене тіло (В. Козаченко); Нестримне молодецтво юнацьке штовхнуло його на безконтрольний вчинок непокори (І. Ле); Любив ці моменти дід, коли в саму вже останню хвилину громовим голосом крикне: "Стій", а ..він (застигнутий під час недозволеного рубання лісу) із роззявленим від жаху ротом, з виряченими очима не знає, що почати, й у нестямі рефлективними рухами виявляє свою безпомічність (Г. Хоткевич); — Князь перебільшує загрозу печенігів, — не втримався Чорний, спокушений якимсь підсвідомим бажанням заперечувати Олегові (Д. Міщенко); І тут зараз заскреготіло зелене залізо брами — вона відчинялася! Перше інстинктивне бажання (хлопця) було одним стрибком туди, за ворота (О. Гончар); — Я ніколи не бачила вас такою втомленою, — суто жіноче, може, інтуїтивне співчуття було в її словах (О. Копиленко); — Ну, годі! отямлюсь... — кажу я до себе. — Стихійним чуттям підлягати не треба (А. Кримський); Заздрість сліпа, і що гостріша вона, то ще більш сліпа (В. Козаченко). — Пор. машина́льний, 1. мимові́льний.

СЛІПИ́Й (про людину, тварину або очі — який не бачить через пошкодження зору), НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), ТЕ́МНИЙ (про людину); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн. (про людину, тварину — який не бачить від народження); ПІДСЛІ́ПУВАТИЙ, ПІДСЛІ́ПИЙ рідше (який майже не бачить). Щодалі все більше людей прибувало.. Сліпого співця вислухати (Леся Українка); Він бачив те, Остап незрячий, Що зрячий оспівав Тарас (М. Рильський); Дівчинка дивилась на мене своїми незрячими очима (С. Журахович); Видюче її око заіскрилося радістю, невидюче почало блимати (Панас Мирний); І кобзареві невидющі очі Світились гнівом (Я. Шпорта); Отець Іван уже дуже старий і темний років із дев'ять.. Дознався був владика, що сліпий старець чинить у Божому домі одправу, — і заборонив (Марко Вовчок); Дарма й сонцеві, що в глухих нетрях землі риється якесь сліпороде звіря (Панас Мирний); — Біднії, сліпорожденнії ви діти! — сказав їм крізь сльози Шрам. — Нехай Господь замилується над вашою темнотою! (П. Куліш).

СЛІПИ́Й ім. (той, хто не бачить через пошкодження зору), СЛІПЕ́ЦЬ, СЛІПА́К, НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), СЛІПОТА́ збірн. розм. (сліпі люди); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРІ́Д розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн. (який не бачить від народження); ПІДСЛІ́ПА діал. (той, хто майже не бачить). Вона тихо пішла в хату, за матір'ю, наче сліпий за поводатарем (І. Нечуй-Левицький); — Чи чуєш, як співає жайвір? — спитав сліпець у дівчини (О. Донченко); На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить, Незрячі прозрять, а кривиє, Мов сарна з гаю помайнуть (Т. Шевченко); (Павло:) Я вмію і невидющим прикинутись, як треба буде (М. Кропивницький); — Я тільки махнув рукою: горбатого могила виправить! сліпородний — ніколи не побаче світа!.. (Панас Мирний); Другою купою посідали наші старці та убогі, а між ними все більше сліпі та сліпорожденні, — сі тобі вичитують та голосять (Д. Мордовець).