1. Фразеологічний словник української мови

сліпий

загна́ти у сліпу́ ву́лицю кого. Поставити кого-небудь у безвихідне становище, здобувши перемогу в суперечці, розмові і т. ін. На Бронка дивились всі, і здавалося, що Філіпчук своєю логікою загнав його у сліпу вулицю (Ірина Вільде).

(і) сліпи́й поба́чить (розгля́дить) що. Очевидно, зрозуміло, ясно. — Се й сліпий розглядить, що се патрет (портрет), а не живий чоловік (Г. Квітка-Основ’яненко).

(і) сліпо́му ви́дно. Цілком зрозуміло, очевидно. Сліпому видно, як валиться їхній (фашистський) картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Ю. Бедзик).

сліпа́ ку́рка. Людина, яка погано бачить. Сліпою куркою не прикидайся, а читай уважно (З газети).

як ли́сому гре́бінь, зі сл. тре́ба, потрі́бно, жарт., ірон. Уживається для вираження категоричного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не треба, не потрібно. Треба, як лисому гребінь (Укр.. присл..). як ли́сому гре́бінь, сліпо́му дзе́ркало. То йому так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало (М. Номис).

як сліпи́й ди́виться, зі сл. гори́ть. Дуже слабо, погано. Горить, як сліпий дивиться (Укр.. присл..).

як сліпи́й пло́та (ціпка́) зі сл. трима́тися, держа́тися і т. ін. Дуже, надзвичайно міцно. — А я вже вас держусь, як сліпий плота,— шепотів Іван до Соломії, йдучи за нею (М. Коцюбинський); Триматися канонів, як сліпий ціпка, теж не слід (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпий — сліпи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сліпий — Сліпи́й, перен. 1. Невихідний, безвихідний. ● Сліпий кут — глухий кут, безвихідне становище. Наріканє і негативне невдоволенє не тільки не доведе нас до гарних вислідів, але противно, може загнати нас в сліпий кут, у якім, певно... Українська літературна мова на Буковині
  3. сліпий — Незрячий, невидющий, ЯК ІМ. сліпець; (з роду) сліпородний, ур. сліпорожденний, кн. сліпонароджений; (- любов) короткозорий, сліпоокий;... Словник синонімів Караванського
  4. сліпий — Маловидющий, напівсліпий, невидючий, незрячий, осліплений, осліплий, підсліпа, підсліпий, підсліпкуватий, підсліпуватий, посліпуватий, присліпуватий, сліпак, сліпачок, сліпащище, сліпенький, сліпець, сліпоглухий, сліпонароджений, сліпоокий, сліпорід... Словник синонімів Вусика
  5. сліпий — -а, -е. 1》 Позбавлений зору, здатності бачити; прот. зрячий. || у знач. ім. сліпий, -пого, ч.; сліпа, -пої, ж. Людина, позбавлена зору. || розм. Те саме, що короткозорий 1). || Який не бачить (про очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сліпий — СЛІПИ́Й, а́, е́. 1. Позбавлений зору, здатності бачити; незрячий. Перебендя старий, сліпий, – Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. сліпий — сліпи́й: ◊ сліпи́й кут → кут ◊ сліпи́й мур → мур ◊ не сліпому о фа́рбах говори́ти (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. сліпий — Вчепився, як сліпий плота. Про впертого, що держиться одної гадки. Не плакавби сліп, якби бачив світ. Не жалувавбися та не нарікавби сліпий, якби бачив дорогу кудою йти. Прилип, як сліпий до стіни. Про впертого, що держиться уперто чогось непевного. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. сліпий — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  10. сліпий — Сліпи́й, -по́го, -по́му; -пі́, -пи́х; імен. сліпи́й, -па́, -пе́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сліпий — СЛІПИ́Й, а́, е́. 1. Позбавлений зору, здатності бачити; протилежне зрячий. Перебендя старий, сліпий, — Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає (Шевч., І, 1963, 52); Із темних сіней напомацки виходить сліпий Вихтір (Тют. Словник української мови в 11 томах