1. Українська літературна мова на Буковині

сліпий

Сліпи́й, перен. 1. Невихідний, безвихідний.

● Сліпий кут — глухий кут, безвихідне становище. Наріканє і негативне невдоволенє не тільки не доведе нас до гарних вислідів, але противно, може загнати нас в сліпий кут, у якім, певно, ніхто із нас не хотів би опинити ся (Б., 1907, 55, 2)

// порівн. пол. ślepa uliczka, ślepy zaułek-глуха (сліпа) вулиця.

2. Холостий (про набої). А общ[ество] “Народна Рада", котрої головою він є, воює “сліпими” набоями в офіцияльнім своїм органі “Бук. Вѣдомости” против ряду (Б., 1895, 12, 4)

// пол. ślepy — 1) сліпий, 2) холостий (про набої).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпий — сліпи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сліпий — Незрячий, невидющий, ЯК ІМ. сліпець; (з роду) сліпородний, ур. сліпорожденний, кн. сліпонароджений; (- любов) короткозорий, сліпоокий;... Словник синонімів Караванського
  3. сліпий — Маловидющий, напівсліпий, невидючий, незрячий, осліплений, осліплий, підсліпа, підсліпий, підсліпкуватий, підсліпуватий, посліпуватий, присліпуватий, сліпак, сліпачок, сліпащище, сліпенький, сліпець, сліпоглухий, сліпонароджений, сліпоокий, сліпорід... Словник синонімів Вусика
  4. сліпий — -а, -е. 1》 Позбавлений зору, здатності бачити; прот. зрячий. || у знач. ім. сліпий, -пого, ч.; сліпа, -пої, ж. Людина, позбавлена зору. || розм. Те саме, що короткозорий 1). || Який не бачить (про очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сліпий — СЛІПИ́Й, а́, е́. 1. Позбавлений зору, здатності бачити; незрячий. Перебендя старий, сліпий, – Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. сліпий — сліпи́й: ◊ сліпи́й кут → кут ◊ сліпи́й мур → мур ◊ не сліпому о фа́рбах говори́ти (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. сліпий — Вчепився, як сліпий плота. Про впертого, що держиться одної гадки. Не плакавби сліп, якби бачив світ. Не жалувавбися та не нарікавби сліпий, якби бачив дорогу кудою йти. Прилип, як сліпий до стіни. Про впертого, що держиться уперто чогось непевного. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. сліпий — загна́ти у сліпу́ ву́лицю кого. Поставити кого-небудь у безвихідне становище, здобувши перемогу в суперечці, розмові і т. ін. На Бронка дивились всі, і здавалося, що Філіпчук своєю логікою загнав його у сліпу вулицю (Ірина Вільде). Фразеологічний словник української мови
  9. сліпий — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  10. сліпий — Сліпи́й, -по́го, -по́му; -пі́, -пи́х; імен. сліпи́й, -па́, -пе́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сліпий — СЛІПИ́Й, а́, е́. 1. Позбавлений зору, здатності бачити; протилежне зрячий. Перебендя старий, сліпий, — Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає (Шевч., І, 1963, 52); Із темних сіней напомацки виходить сліпий Вихтір (Тют. Словник української мови в 11 томах