1. Словник синонімів української мови

сліпець

СЛІПИ́Й ім. (той, хто не бачить через пошкодження зору), СЛІПЕ́ЦЬ, СЛІПА́К, НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), СЛІПОТА́ збірн. розм. (сліпі люди); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРІ́Д розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн. (який не бачить від народження); ПІДСЛІ́ПА діал. (той, хто майже не бачить). Вона тихо пішла в хату, за матір'ю, наче сліпий за поводатарем (І. Нечуй-Левицький); — Чи чуєш, як співає жайвір? — спитав сліпець у дівчини (О. Донченко); На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить, Незрячі прозрять, а кривиє, Мов сарна з гаю помайнуть (Т. Шевченко); (Павло:) Я вмію і невидющим прикинутись, як треба буде (М. Кропивницький); — Я тільки махнув рукою: горбатого могила виправить! сліпородний — ніколи не побаче світа!.. (Панас Мирний); Другою купою посідали наші старці та убогі, а між ними все більше сліпі та сліпорожденні, — сі тобі вичитують та голосять (Д. Мордовець).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпець — сліпе́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сліпець — див. сліпий Словник синонімів Вусика
  3. сліпець — -пця, ч. 1》 Людина, позбавлена зору. || перен. Той, хто не помічає, не розуміє, не бачить того, що відбувається навколо, нездатний правильно осягнути що-небудь. Сліпці сватають кого — хочеться спати кому-небудь, нападає дрімота на когось. 2》 зоол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сліпець — Сліпий, сліпак, (вона) сліпачка, (воно) сліпеня, сліпенятко Словник чужослів Павло Штепа
  5. сліпець — СЛІПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Людина, позбавлена зору. Пішла Ївга і вже дуже веселенька, аж землі під собою не чує; а пострічає старця або сліпця, то й подасть милостиню (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. сліпець — сліпці́ сва́тають кого. Хто-небудь хоче спати. Діда сліпці сватають, він починає дрімати, притих у кутку біля грубки (З газети). $СЛОВА Фразеологічний словник української мови
  7. сліпець — Сліпе́ць, -пця́, -пце́ві; -пці́, -пці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сліпець — СЛІПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Людина, позбавлена зору. Пішла Ївга і вже дуже веселенька, аж землі під собою не чує; а пострічає старця або сліпця, то й подасть милостиню (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  9. сліпець — Сліпець, -нця м. Слѣпецъ. Присягались сліпці, що своїми очима бачили. Ном. № 6849. сліпці сватають. Дремота одолѣваетъ. Звениг. у. 2) = сліпак 2. Вх. Пч. II. 16. 3) Родъ дѣтской игры. КС. 1891. V. 207. Словник української мови Грінченка