сліпак

СЛІПИ́Й ім. (той, хто не бачить через пошкодження зору), СЛІПЕ́ЦЬ, СЛІПА́К, НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), СЛІПОТА́ збірн. розм. (сліпі люди); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРІ́Д розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн. (який не бачить від народження); ПІДСЛІ́ПА діал. (той, хто майже не бачить). Вона тихо пішла в хату, за матір'ю, наче сліпий за поводатарем (І. Нечуй-Левицький); — Чи чуєш, як співає жайвір? — спитав сліпець у дівчини (О. Донченко); На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить, Незрячі прозрять, а кривиє, Мов сарна з гаю помайнуть (Т. Шевченко); (Павло:) Я вмію і невидющим прикинутись, як треба буде (М. Кропивницький); — Я тільки махнув рукою: горбатого могила виправить! сліпородний — ніколи не побаче світа!.. (Панас Мирний); Другою купою посідали наші старці та убогі, а між ними все більше сліпі та сліпорожденні, — сі тобі вичитують та голосять (Д. Мордовець).

КАГАНЕ́ЦЬ (невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, в який наливається олія, гас тощо), ПЛО́ШКА, БЛИКУ́Н розм., БЛИ́МАВКА розм., БЛИСКУНЕ́ЦЬ розм., МИГУНЕ́ЦЬ розм., МО́РГАВКА розм., СЛІПА́К розм., СЛІПУ́ШКА розм.; ЛАМПА́ДА (світильничок, який вішають перед іконами). На полицях уже стояли зібрані з усього села чудернацькі зразки найстародавніших лойових каганців, німецькі плошки (В. Кучер); В хатах горить світло, в кого каганець, в кого просто бликун з олії або лою (І. Цюпа); — Нічого! Прийде час, і ви назавжди розстанетесь з оцією допотопною блимавкою (О. Гончар); В хаті маленькою зрочкою світив бляшаний блискунець-каганчик (С. Васильченко); — Засвіти, Горпино, якогось мигунця (М. Стельмах); — Олю, засвіти "моргавку" (А. Головко); Мірошниченко підіймає над головою чахлий вогник сліпака (М. Стельмах); Сліпушка на комині блимає (К. Гордієнко); У кутку — коло божниці — лампада (О. Довженко).