1. Словник української мови у 20 томах

сліпак

СЛІПА́К, а́, ч.

1. розм. Те саме, що сліпе́ць 1.

2. тільки мн., грубо. Очі.

– Всю роботу хатню на мене скинула. А скажу їй що, то так на тебе подивиться своїми сліпаками, що аж страх бере за плече... (М. Коцюбинський);

[Стратон:] Хто сказав! Своїми сліпаками сам бачив, а ви кажете! Можу ось присягнути, коли не вірите... (П. Козланюк);

* У порівн. Чорні скособочені халупки .. маленькими зеленкуватими вікнами, наче сліпаками, роз'їденими трахомою, стежать за кожним прохожим (П. Колесник).

3. зоол. Те саме, що сліпе́ць 2.

Мало хто знає цю незвичайну істоту. І не дивно – мешкає вона під землею. Це один з видів гризунів .. – сліпак малий (з наук.-попул. літ.).

4. діал. Сліпень (у 1 знач.).

5. розм. Те саме, що кагане́ць 1.

Мірошниченко підіймає над головою чахлий вогник сліпака, пильно оглядає всі збори (М. Стельмах);

Блимали [в минулому] по кутках приземкуватих хат каганці-сліпаки, гуділа біля лежанки материна прядка, а ми, маленькі й сині, скиглили на печі (М. Чабанівський).

◇ Залива́ти / зали́ти (позалива́ти) о́чі (грубо слі́пи, сліпаки́) [горі́лкою] див. залива́ти;

(1) Позалива́ти сліпаки́ (д) див. залива́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпак — сліпа́к 1 іменник чоловічого роду, істота сліпець сліпа́к 2 іменник чоловічого роду, істота зінське щеня; сліпень сліпа́к 3 іменник чоловічого роду каганець Орфографічний словник української мови
  2. сліпак — Сліпець, як ім. сліпий; (гризун) зінське щеня; (комаха) ґедзь; мн. СЛІПАКИ, ВУЛ. очі, вул. більма, сліпи, балухи, баньки, сліпні. Словник синонімів Караванського
  3. сліпак — див. каганець; сліпий Словник синонімів Вусика
  4. сліпак — -а, ч. 1》 розм. Те саме, що сліпець 1). 2》 тільки мн., вульг. Очі. 3》 зоол. Те саме, що сліпець 2). 4》 ент., діал. Сліпень (у 1 знач.). 5》 розм. Те саме, що каганець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сліпак — сліпа́к 1. ґедзь (ср, ст) 2. дитяча гра, у якій один гравець, повернувшись спиною до інших, має вгадати, хто його вдарив (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. сліпак — СЛІПИ́Й ім. (той, хто не бачить через пошкодження зору), СЛІПЕ́ЦЬ, СЛІПА́К, НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), СЛІПОТА́ збірн. розм. (сліпі люди); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРІ́Д розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн. Словник синонімів української мови
  7. сліпак — СЛІПА́К, а́, ч. 1. розм. Те саме, що сліпе́ць 1. 2. тільки мн., вульг. Очі. — Всю роботу хатню на мене скинула. А скажу їй що, то так на тебе подивиться своїми сліпаками, що аж страх бере за плече… (Коцюб., І, 1955, 264); [Стратон:] Хто сказав!... Словник української мови в 11 томах