сліпучо
СЛІПУ́ЧО, присл.
Те саме, що сліпу́че.
Пишно, сліпучо освітяться золоті палати, сотні розкішно вбраних вельмож, галантних кавалерів, красивих дам будуть плестися в граціозні, гармонійні вінки менуета під ніжні звуки невидимих оркестрів (Г. Хоткевич);
Сліпучо спалахнула блискавка, і гуркіт грому сповістив про початок нічної грози (О. Донченко);
Був сонячний день, сніг виблискував сліпучо (Ю. Збанацький);
Покрівлі, вкриті цинковою бляхою, сліпучо блищать на сонці (Ірина Вільде);
В морі, неначе в небі, світяться зірки – білі, зелені, червоні, в ньому підіймається з самого дна сліпучо яскрава красуня Венера (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)