сліпучо

СЛІПУ́ЧО, присл.

Те саме, що сліпу́че.

Пишно, сліпучо освітяться золоті палати, сотні розкішно вбраних вельмож, галантних кавалерів, красивих дам будуть плестися в граціозні, гармонійні вінки менуета під ніжні звуки невидимих оркестрів (Г. Хоткевич);

Сліпучо спалахнула блискавка, і гуркіт грому сповістив про початок нічної грози (О. Донченко);

Був сонячний день, сніг виблискував сліпучо (Ю. Збанацький);

Покрівлі, вкриті цинковою бляхою, сліпучо блищать на сонці (Ірина Вільде);

В морі, неначе в небі, світяться зірки – білі, зелені, червоні, в ньому підіймається з самого дна сліпучо яскрава красуня Венера (Ю. Збанацький).