сліпучо

СЛІПУ́ЧО, присл. Те саме, що сліпу́че.

Пишно, сліпучо освітяться золоті палати, сотні розкішно вбраних вельмож, галантних кавалерів, красивих дам будуть плестися в граціозні, гармонійні вінки менуета під ніжні звуки невидимих оркестрів (Хотк., II, 1966, 57);

Сліпучо спалахнула блискавка, і гуркіт грому сповістив про початок нічної грози (Донч., VI, 1957, 82);

Був сонячний день, сніг виблискував сліпучо (Збан., Єдина, 1959, 63);

Покрівлі, вкриті цинковою бляхою, сліпучо блищать на сонці (Вільде, Сестри.., 1958, 540);

В морі, неначе в небі, світяться зірки — білі, зелені, червоні, в ньому підіймається з самого дна сліпучо яскрава красуня Венера (Збан., Мор. чайка, 1959, 189).