сліпучий

СЛІПУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який сліпить очі (про сонце, світло, блиск і т. ін.).

Сліпуче сонце осявало струнку постать татарки, грало на рудих, свіжопофарбованих косах (Коцюб., І, 1955, 285);

Під сліпучим сонцем сяяли безкраї сніги (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34);

По небу пливуть важкі грозові хмари. Сліпучі блискавки полосують виднокіл (Збан., Між.. людьми, 1955, 24);

За вікнами пливла непроглядна ніч, а тут сяяло сліпуче електричне світло (Кучер, Полтавка, 1950, 9);

Стукають молотки, скиглять терпуги, спалахують сліпучі вогні електрозварювання… (Вишня, І, 1956, 328);

*Образно. Про тих [думаю], чиї симфонії й балади,.. Картини, драми, статуї, поеми Крізь ночі і віки сіяють нам сліпучим — ні! — животворящим сяйвом! (Рильський, II, 1960, 61);

// Який засліплює очі, заважаючи добре бачити, дивитися (про сніг, дощ, пісок і т. ін.).

Крізь їдкий, сліпучий дим, Крізь море творчого страждання Очам ясніє молодим Світанок пишного єднання (Рильський, II, 1946, 28);

// Надзвичайно яскравий.

Над селом стояв зимовий ранок, блакитний і до болю в очах сліпучий (Кучер, Вогник, 1952, 33);

До Чупахівки їхали возами. Дорош лежав спиною до вітру, мружився на сліпучу голубінь неба (Тют., Вир, 1964, 137);

// Надзвичайно чистий (про щось біле).

Гори Гренландії і Антарктиди сховані під снігом і льодом. Тільки прямовисні схили найвищих вершин чорніють в сліпучій білизні снігового покриву (Фіз. геогр., 5, 1956, 118).

2. перен. Чудовий, прекрасний; який справляє велике враження (про зовнішність, красу).

Ернестіна Коельо, вже не молода, але все ще з слідами сліпучої краси, обпекла його презирливим поглядом (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 104);

// Який приваблює, чарує; надзвичайно приємний.

Секретар, не випускаючи Рідкодубової руки, поспішаючи, давав поради… Збоку стояв агітпроп і всміхався своєю сліпучою усмішкою (Кир., Вибр., 1960, 235);

Мрії були такі сліпучі й принадні, що Янек мимоволі впустив поводи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпучий — ЕФЕ́КТНИЙ (про зовнішність, людину — який звертає на себе увагу, який впадає в очі), ЯСКРА́ВИЙ, СЛІПУ́ЧИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ. Матрос Карпо.. закохався у вдову. Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова (Ю. Словник синонімів української мови
  2. сліпучий — СЛІПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який сліпить очі (про сонце, світло, блиск і т. ін.). Сліпуче сонце осявало струнку постать татарки, грало на рудих, свіжопофарбованих косах (М. Коцюбинський); Під сліпучим сонцем сяяли безкраї сніги (І. Словник української мови у 20 томах
  3. сліпучий — -а, -е. 1》 Який сліпить очі (про сонце, світло, блиск і т. ін.). || Який засліплює очі, заважаючи добре бачити, дивитися (про сніг, дощ, пісок і т. ін.). || Надзвичайно яскравий. || Надзвичайно чистий (про щось біле). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сліпучий — Яскравий, жаристий, ок. засліпущий, сов. засліплюючий; (сніг) білим-білий; (- красу) разючий, променистий, розкішний; (усміх) чарівний, чарівливий. Словник синонімів Караванського
  5. сліпучий — Сліпу́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сліпучий — сліпу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  7. сліпучий — див. світлий; яскравий Словник синонімів Вусика