1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сліпучий

сліпу́чий

-а, -е.

1》 Який сліпить очі (про сонце, світло, блиск і т. ін.).

|| Який засліплює очі, заважаючи добре бачити, дивитися (про сніг, дощ, пісок і т. ін.).

|| Надзвичайно яскравий.

|| Надзвичайно чистий (про щось біле).

2》 перен. Чудовий, прекрасний; який справляє велике враження (про зовнішність, красу).

|| Який приваблює, чарує; надзвичайно приємний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпучий — сліпу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сліпучий — Яскравий, жаристий, ок. засліпущий, сов. засліплюючий; (сніг) білим-білий; (- красу) разючий, променистий, розкішний; (усміх) чарівний, чарівливий. Словник синонімів Караванського
  3. сліпучий — див. світлий; яскравий Словник синонімів Вусика
  4. сліпучий — СЛІПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який сліпить очі (про сонце, світло, блиск і т. ін.). Сліпуче сонце осявало струнку постать татарки, грало на рудих, свіжопофарбованих косах (М. Коцюбинський); Під сліпучим сонцем сяяли безкраї сніги (І. Словник української мови у 20 томах
  5. сліпучий — ЕФЕ́КТНИЙ (про зовнішність, людину — який звертає на себе увагу, який впадає в очі), ЯСКРА́ВИЙ, СЛІПУ́ЧИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ. Матрос Карпо.. закохався у вдову. Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова (Ю. Словник синонімів української мови
  6. сліпучий — Сліпу́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сліпучий — СЛІПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який сліпить очі (про сонце, світло, блиск і т. ін.). Сліпуче сонце осявало струнку постать татарки, грало на рудих, свіжопофарбованих косах (Коцюб., І, 1955, 285); Під сліпучим сонцем сяяли безкраї сніги (Багмут, Служу Рад. Словник української мови в 11 томах