сліпуче
СЛІПУ́ЧЕ. Присл. до сліпу́чий 1.
Ранкове сонце сліпуче сяяло просто в очі Семенові (Сміл., Зустрічі, 1936, 24);
Сліпуче мигнула довга, схожа на спис блискавка, вдарила синім вістрям у гору, що зеленіла між двох будинків (Мушк., День.., 1967, 3);
Електрика горіла ясно й сліпуче, навіть не мигаючи, затопивши сліпучим світлом людей (Кучер, Трудна любов, 1960, 453);
Навколо під сонцем сліпуче іскряться сніги (Стельмах, II, 1962, 259);
Медалі з заяложеними колодками сліпуче сяяли йому на грудях, вбираючи сонце (Гончар, III, 1959, 16);
Вийшов до столу піонер-сурмач, сліпуче блиснула на сонці сурма, він підняв її вгору й заграв (Донч., V, 1957, 530);
Сліпуче блищить Дніпро, вкритий біля берегів нерівною кригою (Літ. газ., 6.I 1955, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сліпуче — сліпу́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сліпуче — Присл. до сліпучий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сліпуче — СЛІПУ́ЧЕ. Присл. до сліпу́чий 1. Ранкове сонце сліпуче сяяло просто в очі Семенові (Л. Смілянський); Сліпуче мигнула довга, схожа на спис блискавка, вдарила синім вістрям у гору, що зеленіла між двох будинків (Ю. Словник української мови у 20 томах
- сліпуче — Сліпу́че, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)