сліпуче

СЛІПУ́ЧЕ.

Присл. до сліпу́чий 1.

Ранкове сонце сліпуче сяяло просто в очі Семенові (Л. Смілянський);

Сліпуче мигнула довга, схожа на спис блискавка, вдарила синім вістрям у гору, що зеленіла між двох будинків (Ю. Мушкетик);

Електрика горіла ясно й сліпуче, навіть не мигаючи, затопивши сліпучим світлом людей (В. Кучер);

Навколо під сонцем сліпуче іскряться сніги (М. Стельмах);

Медалі з заяложеними колодками сліпуче сяяли йому на грудях, вбираючи сонце (О. Гончар);

Вийшов до столу піонер-сурмач, сліпуче блиснула на сонці сурма, він підняв її вгору й заграв (О. Донченко);

Сліпуче блищить Дніпро.