сліпучо
СЛІПУ́ЧО, присл. Те саме, що сліпу́че.
Пишно, сліпучо освітяться золоті палати, сотні розкішно вбраних вельмож, галантних кавалерів, красивих дам будуть плестися в граціозні, гармонійні вінки менуета під ніжні звуки невидимих оркестрів (Хотк., II, 1966, 57);
Сліпучо спалахнула блискавка, і гуркіт грому сповістив про початок нічної грози (Донч., VI, 1957, 82);
Був сонячний день, сніг виблискував сліпучо (Збан., Єдина, 1959, 63);
Покрівлі, вкриті цинковою бляхою, сліпучо блищать на сонці (Вільде, Сестри.., 1958, 540);
В морі, неначе в небі, світяться зірки — білі, зелені, червоні, в ньому підіймається з самого дна сліпучо яскрава красуня Венера (Збан., Мор. чайка, 1959, 189).
Словник української мови (СУМ-11)