сліпучість
СЛІПУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до сліпу́чий.
Чистим, до сліпучості ясним бачать [хлопці і дівчата] небо над собою (Гончар, Людина.., 1960, 34);
В моєму дворику на Київській Полонині пишно зацвіли вишні й черешеньки, наче великі діти стоять у біленьких сорочечках, та таких чистих, що вони аж сяють на сонці у соромливій сліпучості (Мас., Роман.., 1970, 107).
Словник української мови (СУМ-11)