смаглий
СМА́ГЛИЙ, а, е.
1. Те саме, що смагля́вий.
З-за одного столика підвівся молодий мужчина зі смаглим, блідим лицем (Н. Кобринська);
Смагле тіло;
Смаглий парубок (І. Нехода);
* Образно. Біля отчого порога Усе цвітуть кохані сни, І пісні чар, і милий сміх, І смагла юність, мов горіх (А. Малишко).
2. Який пересох, запікся або вкрився нальотом від спраги, гарячки і т. ін. (про губи).
Смаглі губи;
– Чого, Євдокиме, зажурився? – посміхаються смаглі уста, а карі очі грають добрим блиском (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)