смакота
СМАКОТА́, и́, ж., розм.
1. Те саме, що смак 1.
– Тітка Катерина насмажила на салі якихось чудових, нечуваної смакоти, коржиків (О. Копиленко).
2. Що-небудь дуже смачне.
– Яка смакота і красота на столі! – захоплювалася Любочка (В. Собко);
– Уявіть собі півдюжини засмажених голуб'ячих тушок. Розкіш! Смакота! (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)