смакота
СМАКОТА́, и́, ж., розм.
1. Те саме, що смак 1.
— Тітка Катерина насмажила на салі якихось чудових, нечуваної смакоти, коржиків (Коп., Земля.., 1957, 112).
2. Що-небудь дуже смачне.
— Яка смакота і красота на столі! — захоплювалася Любочка (Собко, Справа.., 1959, 17);
— Уявіть собі півдюжини засмажених голуб’ячих тушок. Розкіш! Смакота! (Збан., Єдина, 1959, 104).
Словник української мови (СУМ-11)