смаковито
СМАКОВИ́ТО. Присл. до смакови́тий.
Дітям — розкіш: обляжуть криницю з усіх боків, набирають воду в пригорщі й смаковито п’ють (Гончар, Тронка, 1963, 222);
Довго сидів [Канушевич] коло грубки, підкидаючи вугілля і смаковито курячи цигарку (Коцюба, Нові береги, 1959, 80);
// у знач. присудк. сл.
Ложка щерби, що ви вливаєте в рот, якось смачно лоскоче за язик.. Здається, навхильці пив би, очима їв — так хороше та смаковито (Мирний, IV, 1955, 320).
Словник української мови (СУМ-11)