смаковитий
СМАКОВИ́ТИЙ, а, е. Те саме, що смачни́й 1, 2.
Пурхав [метелик] у пахощах пишних квіток Та пив смаковитий, солодкий їх сок [сік] (Щог., Поезії, 1958, 337);
Закивав головою німець і жадібно потягнув ніздрями смаковитий запах смаженої риби (Тют., Вир, 1964, 516);
— Х-ху ти! Та й смаковита ж [Христя]! — махнувши рукою, мовив він (Мирний, III, 1954, 183).
Словник української мови (СУМ-11)