1. Словник української мови в 11 томах

смаковито

СМАКОВИ́ТО. Присл. до смакови́тий.

Дітям — розкіш: обляжуть криницю з усіх боків, набирають воду в пригорщі й смаковито п’ють (Гончар, Тронка, 1963, 222);

Довго сидів [Канушевич] коло грубки, підкидаючи вугілля і смаковито курячи цигарку (Коцюба, Нові береги, 1959, 80);

// у знач. присудк. сл.

Ложка щерби, що ви вливаєте в рот, якось смачно лоскоче за язик.. Здається, навхильці пив би, очима їв — так хороше та смаковито (Мирний, IV, 1955, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смаковито — смакови́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. смаковито — Присл. до смаковитий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смаковито — СМАКОВИ́ТО. Присл. до смакови́тий. Дітям – розкіш: обляжуть криницю з усіх боків, набирають воду в пригорщі й смаковито п'ють (О. Гончар); Смаковито курити цигарку (Г. Коцюба); Смаковито вимовив слово; // у знач. присудк. сл. Словник української мови у 20 томах