смаковито —
Присл. до смаковитий. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смаковито —
СМАКОВИ́ТО. Присл. до смакови́тий. Дітям – розкіш: обляжуть криницю з усіх боків, набирають воду в пригорщі й смаковито п'ють (О. Гончар); Смаковито курити цигарку (Г. Коцюба); Смаковито вимовив слово; // у знач. присудк. сл.
Словник української мови у 20 томах
смаковито —
СМАКОВИ́ТО. Присл. до смакови́тий. Дітям — розкіш: обляжуть криницю з усіх боків, набирають воду в пригорщі й смаковито п’ють (Гончар, Тронка, 1963, 222); Довго сидів [Канушевич] коло грубки, підкидаючи вугілля і смаковито курячи цигарку (Коцюба...
Словник української мови в 11 томах