смаркач
СМАРКА́Ч, а́, ч., розм.
Те саме, що шмарка́ч.
На гулянку ходила [Домніка] зрідка й називала всіх хлопців прямо смаркачами (О. Кобилянська);
Розсердився [Ковальчук], нагримав на неї і сказав, що врятував її він, а не Левко, який тоді був ще смаркачем (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)