смаркач
СМАРКА́Ч, а́, ч., розм. Те саме, що шмарка́ч.
На гулянку ходила [Домніка] зрідка й називала всіх хлопців прямо смаркачами (Коб., II, 1956, 110);
Розсердився [Ковальчук], нагримав на неї і сказав, що врятував її він, а не Левко, який тоді був ще смаркачем (Трубл., Шхуна.., 1940, 42).
Словник української мови (СУМ-11)