смачний
СМАЧНИ́Й, а́, е́.
1. Приємний на смак.
Смачні страви;
Смачний обід;
Пиріг з квасолею дуже смачний і м'який, Данилко його їсть натхненно (Ю. Яновський);
Він жадібно пив березовий сік, солодкий і смачний (І. Цюпа);
// у знач. ім. смачне́, но́го, с. Те, що має приємний смак.
Пахне чимось смачним;
// род. в. одн. смачно́го! Уживається в знач. виг. як традиційне побажання доброго апетиту.
– Смачного! Почувайтеся, як вдома! – завжди привітно зустрічає гостей одна з кращих чергових на поверхах готелю .. Куточки чаювання створені тут недавно, та вони вже полюбилися мешканцям (з газ.);
// Про запах, який поширює приємна на смак іжа.
Ресторани й кав'ярні, де їда для нас стала тільки досадною потребою тіла, .. викликали часом в нашій уяві напівзабуті картини, запах смачної пари обіду в родинному колі (М. Коцюбинський);
Смачний запах страви;
// Про тютюн, (цигарку), який подобається курцям.
[Кривоніс:] Ніколи тютюн такий смачний не був, як в бою (О. Корнійчук).
2. розм. Який має гарну зовнішність; привабливий, принадний.
– Така смачная молодиця, І глянь! умерла залюбки... Рум'яна, повна, білолиця, Хто гляне, то лизне губки (І. Котляревський).
3. перен. Який свідчить про задоволення, насолоду, приємність від чогось.
Йон довго не міг заснути .. Він все чогось чекав, немов усе прислухався, його дратував смачний храп і сон Маріцци (М. Коцюбинський);
З комірчини спочатку чується смачне зітхання, .. а далі знову – рівне дихання (М. Стельмах);
Смачний сміх.
4. перен., ірон. Який приносить задоволення (не про їжу).
– А що, дияволів сину! – каже, підходячи, батько Пугач. – Смачні киї кошовії? (П. Куліш);
– Мої веселощі такі смачні, як кислиці. Он баба Ганна вже й скривилась од їх, як середа на п'ятницю (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)