смачно
СМА́ЧНО, присл.
1. З апетитом, охоче (про споживання їжі, напоїв).
Справнику справили обід, він смачно попоїв і поїхав (Марко Вовчок);
Розпряжені коні зразу ж почали смачно вигризати молоду пирійку (М. Стельмах);
// Маючи, вживаючи і т. ін. вдосталь смачної їжі.
– Їдять і п'ють вони смачно, сплять розкішно, слуги роблять і годять їм (Марко Вовчок);
Наче в казці, котик жив: Тепло спав і смачно їв... (Г. Бойко);
Гостей запросили до столу. Частували щедро й смачно (З. Тулуб);
// у сполуч. із дієсл. парувати, пахнути і т. ін. Апетитно.
В хаті народ. Смачно парує страва (М. Коцюбинський);
На все подвір'я пахло доспілими баклажанами і – різко та смачно – кропом і часником (В. Козаченко).
2. Із задоволенням, насолодою (про певні дії).
Смачно поцілувати;
Смачно позітхнути;
Смачно говорити;
Смачно зареготати (М. Стельмах).
3. у знач. присудк. сл. Про задоволення, яке відчуває хто-небудь від чогось приємного на смак.
[Сінон (До 2-го вартового):] А ти чому не п'єш? Хіба не смачно? (Леся Українка).
4. у знач. присудк. сл. Добре комусь (живеться, працюється і т. ін.).
Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)