смачно

СМА́ЧНО, присл.

1. З апетитом, охоче (про споживання їжі, напоїв).

Справнику справили обід, він смачно попоїв і поїхав (Марко Вовчок);

Розпряжені коні зразу ж почали смачно вигризати молоду пирійку (М. Стельмах);

// Маючи, вживаючи і т. ін. вдосталь смачної їжі.

– Їдять і п'ють вони смачно, сплять розкішно, слуги роблять і годять їм (Марко Вовчок);

Наче в казці, котик жив: Тепло спав і смачно їв... (Г. Бойко);

Гостей запросили до столу. Частували щедро й смачно (З. Тулуб);

// у сполуч. із дієсл. парувати, пахнути і т. ін. Апетитно.

В хаті народ. Смачно парує страва (М. Коцюбинський);

На все подвір'я пахло доспілими баклажанами і – різко та смачно – кропом і часником (В. Козаченко).

2. Із задоволенням, насолодою (про певні дії).

Смачно поцілувати;

Смачно позітхнути;

Смачно говорити;

Смачно зареготати (М. Стельмах).

3. у знач. присудк. сл. Про задоволення, яке відчуває хто-небудь від чогось приємного на смак.

[Сінон (До 2-го вартового):] А ти чому не п'єш? Хіба не смачно? (Леся Українка).

4. у знач. присудк. сл. Добре комусь (живеться, працюється і т. ін.).

Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me