смердючий
СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е.
Який має неприємний, поганий запах; сморідний.
Смердючий дим;
Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (І. Багмут);
// Наповнений смородом.
Смердюча канава (І. Нечуй-Левицький);
Смердюча конура;
// перен. Який викликає гидливе почуття (виглядом, вчинками і т. ін.); огидний, бридкий.
– То се ти його [панича] так честиш? .. – Я ще йому не те зроблю, п'янюзі смердючому! (Панас Мирний);
– Я й не знала, що з мужика можна пана зробити! Навчи, Доцько, і мене цієї штукенції, бо вже так мені надоїло те смердюче мужицтво (Ірина Вільде);
// Уживається як лайка.
Ну, чого баньки вилупив, зараза смердюча? (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)