1. Словник української мови у 20 томах

смердючий

СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е.

Який має неприємний, поганий запах; сморідний.

Смердючий дим;

Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (І. Багмут);

// Наповнений смородом.

Смердюча канава (І. Нечуй-Левицький);

Смердюча конура;

// перен. Який викликає гидливе почуття (виглядом, вчинками і т. ін.); огидний, бридкий.

– То се ти його [панича] так честиш? .. – Я ще йому не те зроблю, п'янюзі смердючому! (Панас Мирний);

– Я й не знала, що з мужика можна пана зробити! Навчи, Доцько, і мене цієї штукенції, бо вже так мені надоїло те смердюче мужицтво (Ірина Вільде);

// Уживається як лайка.

Ну, чого баньки вилупив, зараза смердюча? (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смердючий — (який має неприємний запах) зловонний, затхлий, тухлий. Словник синонімів Полюги
  2. смердючий — смердю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. смердючий — (запах) тухлий, гнилий, смородливий, кн. сморідний; П. огидний, бридкий; ЛАЙ. паскудний, падлючий. Словник синонімів Караванського
  4. смердючий — Вонючий, задавнений (про їжу), завоняний, засмерджений, засмерділий, несвіжий, провоняний, просмерджений, просмерділий, смердячий, сморідний, протухлий, тухлий, шибучий (б'є в ніс) Фразеологічні синоніми: з душком; не першої свіжості; хоч носа затикай Словник синонімів Вусика
  5. смердючий — -а, -е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. || Наповнений смородом. || перен. Який викликає гидливе почуття (виглядом, вчинками і т. ін.); огидний, бридкий. || Уживається як лайка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. смердючий — Смердю́чий і смердя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. смердючий — СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. По хаті пішов такий чад, такий смердючий дим, що Кайдашиха закашляла (Н.-Лев., II 1956, 304); Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (Багмут, Щасл. Словник української мови в 11 томах
  8. смердючий — Смердючий, смердячий, -а, -е Вонючій. Гриземося, мов собаки за маслак смердячий. Шевч. Словник української мови Грінченка