смердючий
СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний.
По хаті пішов такий чад, такий смердючий дим, що Кайдашиха закашляла (Н.-Лев., II 1956, 304);
Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (Багмут, Щасл. день.., 1951, 72);
// Наповнений смородом.
Після смердючої казарми.. світ божий наче сміявся до їх зеленою весняною травою, синім небом (Н.-Лев., II, 1956, 215);
Десь на третій чи четвертий день у цій смердючій темній конурі я вже почував себе старожилом (Збан., Єдина, 1959, 60);
// перен. Який викликає гидливе почуття (виглядом, вчинками і т. ін.); огидний, бридкий.
— То се ти його [панича] так честиш? .. — Я ще йому не те зроблю, п’янюзі смердючому! (Мирний, III, 1954, 227);
— Я й не знала, що з мужика можна пана зробити! Навчи, Доцько, і мене цієї штукенції, бо вже так мені надоїло те смердюче мужицтво (Вільде, Сестри.., 1958, 330);
// Уживається як лайка.
Смердючі пси, недолюдки криваві, .. вам не зламать Вітчизни, що у славі знялась до зір і розцвіла, як сад (Сос., II, 1958, 177).
Значення в інших словниках
- смердючий — (який має неприємний запах) зловонний, затхлий, тухлий. Словник синонімів Полюги
- смердючий — смердю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- смердючий — (запах) тухлий, гнилий, смородливий, кн. сморідний; П. огидний, бридкий; ЛАЙ. паскудний, падлючий. Словник синонімів Караванського
- смердючий — Вонючий, задавнений (про їжу), завоняний, засмерджений, засмерділий, несвіжий, провоняний, просмерджений, просмерділий, смердячий, сморідний, протухлий, тухлий, шибучий (б'є в ніс) Фразеологічні синоніми: з душком; не першої свіжості; хоч носа затикай Словник синонімів Вусика
- смердючий — -а, -е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. || Наповнений смородом. || перен. Який викликає гидливе почуття (виглядом, вчинками і т. ін.); огидний, бридкий. || Уживається як лайка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смердючий — СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. Смердючий дим; Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (І. Багмут); // Наповнений смородом. Смердюча канава (І. Словник української мови у 20 томах
- смердючий — Смердю́чий і смердя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- смердючий — Смердючий, смердячий, -а, -е Вонючій. Гриземося, мов собаки за маслак смердячий. Шевч. Словник української мови Грінченка