смердючий

смердю́чий

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смердючий — Вонючий, задавнений (про їжу), завоняний, засмерджений, засмерділий, несвіжий, провоняний, просмерджений, просмерділий, смердячий, сморідний, протухлий, тухлий, шибучий (б'є в ніс) Фразеологічні синоніми: з душком; не першої свіжості; хоч носа затикай Словник синонімів Вусика
  2. смердючий — Смердю́чий і смердя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. смердючий — -а, -е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. || Наповнений смородом. || перен. Який викликає гидливе почуття (виглядом, вчинками і т. ін.); огидний, бридкий. || Уживається як лайка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смердючий — (запах) тухлий, гнилий, смородливий, кн. сморідний; П. огидний, бридкий; ЛАЙ. паскудний, падлючий. Словник синонімів Караванського
  5. смердючий — Смердючий, смердячий, -а, -е Вонючій. Гриземося, мов собаки за маслак смердячий. Шевч. Словник української мови Грінченка
  6. смердючий — СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. Смердючий дим; Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (І. Багмут); // Наповнений смородом. Смердюча канава (І. Словник української мови у 20 томах
  7. смердючий — (який має неприємний запах) зловонний, затхлий, тухлий. Словник синонімів Полюги
  8. смердючий — СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. По хаті пішов такий чад, такий смердючий дим, що Кайдашиха закашляла (Н.-Лев., II 1956, 304); Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (Багмут, Щасл. Словник української мови в 11 томах