смердота

СМЕРДО́ТА, и, ж., розм.

1. Те саме, що смо́рід.

— В нас не то, що в городі — кушпіла [кушпела] тобі та смердота. В нас повітря чисте, на груди таке цілюще (Мирний, III, 1954, 306);

Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє,— Зникаєш ти, моя мано-надіє, На кращу долю, на щасливі дні! (Граб., І, 1959, 312).

2. перен. Про мерзенну, підлу людину.

Я повертаю барабан револьвера, а дядько Василь махає рукою:— Не стріляй, він уже й так готовий… Сам дійшов, Фу. смердота яка! (Кос., Новели, 1962, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смердота — смердо́та іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. смердота — див. вонь Словник синонімів Вусика
  3. смердота — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що сморід. 2》 перен. Про мерзенну, підлу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смердота — СМЕРДО́ТА, и, ж., розм. 1. Те саме, що смо́рід. – В нас не то, що в городі – кушпіла [кушпела] тобі та смердота. В нас повітря чисте, на груди таке цілюще (Панас Мирний); Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє, – Зникаєш ти, моя мано-надіє, На кращу долю... Словник української мови у 20 томах
  5. смердота — СМО́РІД (неприємний запах), СМЕРДО́ТА підсил. розм., СМРАД заст., СОПУ́Х (СОПУ́ХА) розм. Далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гниючого малясу (І. Словник синонімів української мови