смердота
СМЕРДО́ТА, и, ж., розм.
1. Те саме, що смо́рід.
— В нас не то, що в городі — кушпіла [кушпела] тобі та смердота. В нас повітря чисте, на груди таке цілюще (Мирний, III, 1954, 306);
Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє,— Зникаєш ти, моя мано-надіє, На кращу долю, на щасливі дні! (Граб., І, 1959, 312).
2. перен. Про мерзенну, підлу людину.
Я повертаю барабан револьвера, а дядько Василь махає рукою:— Не стріляй, він уже й так готовий… Сам дійшов, Фу. смердота яка! (Кос., Новели, 1962, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смердота — смердо́та іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- смердота — див. вонь Словник синонімів Вусика
- смердота — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що сморід. 2》 перен. Про мерзенну, підлу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смердота — СМЕРДО́ТА, и, ж., розм. 1. Те саме, що смо́рід. – В нас не то, що в городі – кушпіла [кушпела] тобі та смердота. В нас повітря чисте, на груди таке цілюще (Панас Мирний); Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє, – Зникаєш ти, моя мано-надіє, На кращу долю... Словник української мови у 20 томах
- смердота — СМО́РІД (неприємний запах), СМЕРДО́ТА підсил. розм., СМРАД заст., СОПУ́Х (СОПУ́ХА) розм. Далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гниючого малясу (І. Словник синонімів української мови