1. Словник української мови у 20 томах

смердота

СМЕРДО́ТА, и, ж., розм.

1. Те саме, що смо́рід.

– В нас не то, що в городі – кушпіла [кушпела] тобі та смердота. В нас повітря чисте, на груди таке цілюще (Панас Мирний);

Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє, – Зникаєш ти, моя мано-надіє, На кращу долю, на щасливі дні! (П. Грабовський).

2. перен. Про мерзенну, підлу людину.

Я повертаю барабан револьвера, а дядько Василь махає рукою: – Не стріляй, він уже й так готовий... Сам дійшов, Фу, смердота яка! (Г. Косинка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смердота — смердо́та іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. смердота — див. вонь Словник синонімів Вусика
  3. смердота — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що сморід. 2》 перен. Про мерзенну, підлу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смердота — СМО́РІД (неприємний запах), СМЕРДО́ТА підсил. розм., СМРАД заст., СОПУ́Х (СОПУ́ХА) розм. Далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гниючого малясу (І. Словник синонімів української мови
  5. смердота — СМЕРДО́ТА, и, ж., розм. 1. Те саме, що смо́рід. — В нас не то, що в городі — кушпіла [кушпела] тобі та смердота. В нас повітря чисте, на груди таке цілюще (Мирний, III, 1954, 306); Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє,— Зникаєш ти, моя мано-надіє... Словник української мови в 11 томах