Значення в інших словниках
-
смердючий —
(який має неприємний запах) зловонний, затхлий, тухлий.
Словник синонімів Полюги
-
смердючий —
(запах) тухлий, гнилий, смородливий, кн. сморідний; П. огидний, бридкий; ЛАЙ. паскудний, падлючий.
Словник синонімів Караванського
-
смердючий —
Вонючий, задавнений (про їжу), завоняний, засмерджений, засмерділий, несвіжий, провоняний, просмерджений, просмерділий, смердячий, сморідний, протухлий, тухлий, шибучий (б'є в ніс) Фразеологічні синоніми: з душком; не першої свіжості; хоч носа затикай
Словник синонімів Вусика
-
смердючий —
-а, -е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. || Наповнений смородом. || перен. Який викликає гидливе почуття (виглядом, вчинками і т. ін.); огидний, бридкий. || Уживається як лайка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
смердючий —
СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. Смердючий дим; Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (І. Багмут); // Наповнений смородом. Смердюча канава (І.
Словник української мови у 20 томах
-
смердючий —
Смердю́чий і смердя́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
смердючий —
СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. По хаті пішов такий чад, такий смердючий дим, що Кайдашиха закашляла (Н.-Лев., II 1956, 304); Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (Багмут, Щасл.
Словник української мови в 11 томах
-
смердючий —
Смердючий, смердячий, -а, -е Вонючій. Гриземося, мов собаки за маслак смердячий. Шевч.
Словник української мови Грінченка