смеречина
СМЕРЕ́ЧИНА, и, ж.
Смерекове дерево; смерека.
Де-де несміла виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (І. Франко);
* У порівн. Вірив я в те, що треба кожному, наче тій смеречині, що в густому лісі зросла, скільки сили стає пробиватися до сонця (І. Муратов);
// збірн. Смерекові зарослі, смерековий ліс.
Один гектар стиглої смеречини затримує щороку 37 відсотків усіх опадів (з газ.);
// Смерекова палиця.
– Клейго-о-ов! – кричав [гуцул] звідти і пускав смеречину. І летіла вона, дзвенячи, як струна нап'ята, просікаючи корчі по дорозі (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)